Оптимальні й екстремальні умови мешкання

Життєві ситуації викликаються різними обставинами, серед них виділяють оптимальні й екстремальні умови життя. Оптимальні умови життя та побуту не вимагають від людини надмірних напруг, визначають швидке відновлення функціональних резервів організму після виконання діяльності і відповідних навантажень. Це ситуації, які шляхом природного відбору, природної адаптації стали для людини оптимальними. Екстремальні ситуації виходять за звичний діапазон оптимальності.

Екстремальні умови (в перекладі з латинської - крайні точки, критичні стани) поширюються як у бік максимуму, так і в бік мінімуму. Залежно від сили й часу впливу несприятливого чинника умови проживання діляться на параекстремальні, екстремальні, паратермінальні та термінальні умови. За параекстремальних умов здійснюється невелика мобілізація функціональних резервів на рівні економічної нейрорефлекторними регуляції. Аналогічний психологічний термін (за Н. І. Наєнко) – оперативна напруга.

В екстремальних умовах відбувається падіння працездатності та низки показників функціональних резервів із подальшим їхнім загальним зростанням або перерозподілом. Згідно з концепцією Г. Сельє це загальний адаптаційний синдром (стрес). Людина суб'єктивно відчуває дискомфорт, напругу.

За паратермінальних умов перерозподіл функціональних резервів припиняється та починається виснаження. Розвивається астено-депресивний стан і, якщо дія несприятливого чинника (стресора) не припиняється, можливий перехід до термінальних умов.

Перехід до термінальних умов праці та мешкання під час подальшого впливу екстремальних чинників веде до летального результату («термінус» - кінець).

Взаємозв'язок понять «стрес», «фрустрація», «конфлікт», «криза»

У повсякденному житті та в науковому обігу, для позначення різноманітних життєвих труднощів, та різноманітних станів, що викликаються ними, люди користуються поняттями «стрес», «фрустрація», «конфлікт», «криза».

У психології під стресом розуміють стан психічного напруження, що виникає в людини під впливом складних, важких, неблагополучних обставин його діяльності та повсякденному житті, або в особливих, екстремальних ситуаціях. Психічне напруження, що виникло, може мати корисне пристосувальне значення, мобілізуючи зусилля людини на подолання труднощів.

З точки зору психології необхідно розрізняти стреси, що викликані фізичними або іншими короткочасними впливами, та порівняно тривалі почуття людини, пов'язані зі значущими для нього психологічними проблемами. Типовими ситуаціями такого роду є конфлікти і кризи.

Конфлікт – це протиріччя, що сприймається людиною як значуща психологічна проблема, яка потребує свого вирішення та викликає активність, спрямовану на її подолання. Конфлікт завжди пов'язаний з окремою проблемою або сферою життєдіяльності людини.

Необхідними ознаками фруструючої ситуації, згідно з більшістю визначень, є наявність сильної мотивації досягнення мети (задоволення потреби) і перепони, що перешкоджає цьому досягненню. Необхідною й достатньою ознакою фрустрованої поведінки є втрата орієнтації на вихідну мету, яка вважається недосяжною.

Поняття кризи носить більш глобальний характер та належить до внутрішнього світу людської особистості. Якими б подіями не викликався криза, вона зачіпає найбільш фундаментальні життєво значущі цінності й потреби людини, стає домінантою внутрішнього життя людини та супроводжується сильними емоційними почуттями. Успішне подолання кризи є життєво важливим завданням для людини, а результатом її розв’язання нерідко стає поява нової якості життя людини, особистісне зростання та розвиток.

Загалом, життєві конфлікти і кризи, незважаючи на можливий розвиток екстремальних умов праці та мешкання, у певних випадках можуть грати й позитивну роль у вирішенні важливих життєвих і виробничих проблем. Тоді виникає протиріччя: з одного боку, криза – це виникнення відповідних етапу життя проблем, їхнє позитивне рішення, поява нових значущих особистісних якостей. Це перспективна модель розвитку здорової особистості, що самореалізується. Але на рівні індивідуальної свідомості криза постає гострою емоційною ситуацією, болісним відчуттям потреби й необхідності змін у поєднанні з визначеними характером та засобами вирішення. Це призводить до виникнення почуття розгубленості, безпорадності, безсилля. Саме тому буденна свідомість розглядає критичні, важкі ситуації як негативні явища в житті людини, яких слід уникати. Таке протиріччя знайшло відображення в розвитку психологічних поглядів на кризу.

Таким чином, кожна життєва криза містить позитивні й негативні компоненти, успішне її розв’язання веде до можливостей самореалізації, прогресу в розвитку особистості тощо, та, навпаки, уникнення проблеми або незадовільне її розв'язання містить небезпеку для людини, завдає шкоди подальшому зростанню або повноцінному функціонуванню особистості.

Контрольні питання

1. Яким чином обставини утворюють життєву ситуацію конкретного індивіда?

2. Як життєві обставини стають критичними?

3. Що мають на увазі під оптимальними й екстремальними умовами життя?

4. Які чинники визначають екстремальність життєвої ситуації?

5. Яке співвідношення понять «стрес», «конфлікт», «криза»?

6. Як суперечливе розуміння кризи відбивається в розвитку психологічних поглядів на кризу?

Лекція 2 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЖИВАННЯ КРИЗИ І ВТРАТИ

План

2.1 Структурні компоненти психологічної кризи

2.2 Стадії перебігу психологічної кризи

2.3 Ситуаційні реакції особистості в умовах психологічної кризи