Благодійність як історичний феномен

У різні епохи проблема благодійності, по суті, залишаючись передусім політико-правовою проблемою, разом з тим залежала від розстановки соціальних сил у конкретній державі, рівня загальнолюдської культури і суспільної свідомості, ролі традицій, набувала домінуючого релігійного, етичного або філософського звучання.

Суспільний розвиток кожної країни закарбував у своїй памяті явища, які несуть не лише історичне навантаження, а й високі морально-духовні якості, свідчать про етичні норми людей, характеризують пріоритети розвитку суспільства. І саме такими є духовні дари людини – милосердя та благодійність.

Милосердя є найдавнішою моральною і гуманістичною традицією. Воно тісно повязане з благодійністю, меценатством, філантропією. Традиція допомоги людям похилого віку, інвалідам, сиротам, людям, які опинилися в біді і не можуть її самостійно перебороти, – це невід’ємна частина моральної культури, суспільних норм багатьох цивілізацій. Вони існували до становлення національних і світових релігій, а з виникненням останніх, освячені божественним авторитетом, органічно ввійшли в морально-етичні системи всіх релігій.

Як відомо, людина істота соціальна, вона існує повноцінно лише в колективі.

За часів архаїки взаємопідтримка, взаємодопомога один одному були умовою виживання. Із розвитком цивілізації осмислення ролі милосердя, співчуття, турботи про ближнього стає предметом філософування – осмислення в межах пошуку сенсу життя, морально-етичного ідеалу, сутності.

В античній філософії закладаються ідеї філантропії як вияву любові до людини у всіх її проявах, необхідності допомагати нужденним.

Особливого розвитку ця тема набула у релігійних вченнях, де з позицій певної конфесійної доктрини тлумачиться необхідність благочинності.

Релігія – це система співвідносин з областю сакрального, переконань та ритуалів, об’єднуючих людей в соціальні групи. Тому релігійні настанови завжди сприймалися спільнотою. Вимоги участі у благодіянні пояснювалися різними причинами, але завжди тлумачилися схвально.

Вже Старий Заповіт налічує кілька законів, які передбачають своєрідне податкування на користь бідних. У них наголошується на необхідності не забувати про нужденних у святкові дні, не забувати про бідняків і пришельців, оскільки самі євреї виходячи із Єгипту, потребували допомоги. Благодійність віталася також по відношенню до особистих ворогів. Пізніше, у Новому Заповіті, благодійність – у християнському розумінні трактується як проявлення співчуття до ближнього, необхідна допомога, захист від біди.

Таким чином, навіть короткий огляд історико-культурних передумов і традицій милосердя й благодійництва пов'язаний із становленням духовності людини. Милосердна практика виникла набагато раніше, до появи інституту церкви та державних структур, а з появою останніх стала одним із найважливіших напрямів їх соціогуманітарної політики, орієнтованої на забезпечення стабільності суспільних структур, попередження соціальних конфліктів. Із часом ця діяльність отримала релігійне освячування. Вона закріплена в канонах і заповідях світових релігій. Милосердна благодійна діяльність завжди була однією із найважливіших сфер діяльності правителів, монархів, гетьманів та інститутів церкви. У наш час суспільство повертається до глибинних традицій народного життя, але в умовах громадянського суспільства набуває нових рис, демонструє нові форми і різновиди.

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняттям «благодійність», «благодійництво», «благодійна діяльність». Порівняйте їх між собою. У чому полягає особливість кожного з цих понять?

2. Якими є основоположні принципи благодійності? Охарактеризуйте їх.

3. Розкрийте соціально-психологічний аспект благодійності.

4. У чому проявляється необхідність нормативно-правової визначеності благодійної діяльності?

5. Назвіть основні морально-етичні проблеми благодійної діяльності. Як розпізнати щиру та зфальшовану благодійність?

6. У чому розкривається соціально-педагогічний потенціал благодійності?

7. Як ви вважаєте, чому благодійність є історичним феноменом? Що змінюється під плином часу, а що лишається незмінним у основоположних витоках благодійної допомоги?

Лекція 2. ДЖЕРЕЛА БЛАГОДІЙНОСТІ В УКРАЇНІ

План

2.1 Загальнолюдські засади християнських заповідей як цінності благодійності. Благодійність у Київській Русі

2.2 Принципи благодійності в Магдебурзькому праві. Магдебургзьке право у Львові