Магнати – власники латифундій, вищі чиновники та військові, чиї маєтки були звільнені від сплати податків

Месіанізм –               учення іудео-християнського  походження   про містичного спасителя людства, пришестя посланця Бога – месії; у політиці – вчення ідеологічного характеру про особливу роль певних спільнот, організацій, лідерів у історії тієї чи іншої країни або всього людства.

Матріархат –           соціальна організація первісного суспільства в період від верхнього палеоліту (40 – 35 тис. років тому) до розвиненого неоліту (12 – 6 тис. років тому), початковий етап розвитку організації.

Метрополія –      місто, переселенці з якого засновували нові поселення-колонії.

Монархія –                   форма державного управління, за якої влада зосеред-жується в руках однієї людини (царя, короля, фараона і т.п.) і є спадковою.

Монотеїзм –                  віра в одного Бога.

Муніципій –          міська община у римській державі з органами самоуправління.

Народний трибун –     державна посада у Римі часів республіки. В обов’язки трибуна входив захист прав плебеїв.

Неолітична

революція –     процес переходу від традиційного привласнюючого господарства (мисливство, збиральництво, рибна ловля) до господарства виробничого (землеробство, скотарство). Хронологічні рамки неолітичної революції на терені України – VІ - ІІІ тис. до н.е.

Нобілітет –                 вища верства суспільства у Римській державі. Нобілі повинні  були мати майно на один мільйон сестерціїв і входити до складу сенату.

Номарх –           правитель нома, пізніше з виникненням держави – чиновник, що управляв частиною території Єгипту.

Обол –                         грецька мідна або  срібна монета вартістю 1/6 драхми. Афінський срібний обол важив 0,73 г.

Олігархія –                   в перекладі з грецької мови “влада небагатьох”. Система державної влади, за якої найбільші повноваження мають найбагатші або найзнатніші громадяни.

Оратор -                       людина, яка володіє мистецтвом красномовства або заробляє гроші виголошенням промов в суді.

Орфізм –                  релігійно-філософське вчення в Римській імперії, яке проголошувало безсмертя душі.

Остракізм –                   голосування, шляхом підрахунку голосів за уламками глиняного посуду (остраконів) у Стародавній Греції.

Охлократія –          домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Патріції –                      представники стародавніх римських родів, які брали участь у заснуванні міста Рим.

Патрони –                     члени патріціанських родів, які брали під свій захист окремих бідних людей (клієнтів).

Періеки –                       прошарок населення у Спарті, який мав особисту свободу, але був позбавлений політичних прав.

Піфія –                            жриця-ясновидиця у храмі Аполлона в Дельфах.

Плебс –                          нижча верства населення римського народу.

Плем’я –                   форма об’єднання людей у великий колектив для вирішення виробничих та військових проблем на основі спільності мови та території проживання.

Плутократія –             політичний лад, за якого влада належить найбагатшим представникам панівного класу; купка найбагатіших представників панівного класу.

Поліс –                  тип держави у Стародавній Греції. Община громадян – незалежних земельних власників.

Політеїзм –                    віра в існування багатьох богів.

Політика –              діяльність державних органів і правлячих партій, пов’язана з відносинами між групами, націями, державами. Поділяється на внутрішню і зовнішню

Популяри –        політичне угрупування в Римі, яке виступало за відновлення республіканського ладу.

Пресвітер –                   керівник общини перших християн.

Префектура –         в часи імператора Діоклетіана та    Константина І – основна територіально-адміністративна одиниця поділу Римської держави.

Принцепс –                   спочатку так називали першу людину в списку сенаторів у Римі. В добу Ранньої Римської імперії – титул імператора.

Принципат –           система державного управління, встановлена Октавіа-ном і закріплена його наступниками.

Прокуратор –               намісник імператора, управляючий невеликими римсь-

                                   кими провінціями.

 

Пролетарії –               в Стародавньому Римі за реформами Сервія Туллія – нижчий найбідніший прошарок громадян; з І ст. –декласовані шари суспільства.

 

Проскрипції –              списки ворогів для їх фізичного знищення. Складались у Римі в 83р. до н.е. за часів правління Сулли.

Раджа –                          правитель у давньоіндійських державах. Був верховним розпорядником усього державного майна і, насамперед, землі, командував військом, очолював управління.

Релігія -                       духовний феномен, що постає як форма самовизначення людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало – джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього.

 

Республіка –             держава, в якій органи влади формуються за прин­ципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представниць-ким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.

Реформа –               нововведення, перетворення чи зміна порядків у держа-ві.

Сатрап –                        чиновник у Перській імперії. Сатрапи чинили суд, збирали податки і слідкували за виконанням розпоряджень царя.

Сенат –                     спочатку так називали раду старійшин у Римі. В добу республіки – уряд Римської держави.

Сінтаксис –             добровільний внесок союзників у скарбницю Другого Афінського союзу.

Софісти –                      “вчителі мудрості”. Вчителі-філософи, які за гроші навчали людей.

Спартіат –                     повноправний громадянин Стародавньої Спарти.

Ступа –                          культова споруда, храм, що будувався на місці життя або проповіді Будди.

Табу –                         ритуальна заборона на   певну дію у первісному су-спільстві.

Талант –                       одиниця ваги та грошова одиниця у Стародавній Греції. З одного таланта карбували 6 тис. драхм. В Аттиці талант важив 26,2 кг.

“Темні віки” –              період в історії Греції, що тривав з 1100 по 800рр. до н.е. Історики не мають писемних джерел з цього періоду, тому він має саме таку назву.

Теократія –             форма державного правління, за якої світська влада зосереджена в руках духівництва.

Терми –                         лазні з теплою водою в Римі.

Тиранія –                 перехідна форма державної влади у Стародавній Греції, яка виникає в ході боротьби демосу з аристократією. Основна риса тиранії – єдиновладдя, але, на відміну від монархії, тиранія здійснюється в інтересах демосу проти родової знаті.