2020-10-12
115
Народні виступи – відкриті вияви невдоволення народних мас (селян,
міського плебсу) владою чи умовами свого життя.
Народні повстання – стихійні чи організовані збройні виступи народних мас з
метою поліпшення умов свого життя та розправи
зі своїми кривдниками. Найчастіше завершувалося
великими руйнаціями та погіршенням життя народу,
на який суспільні верхи перекладали матеріальні
збитки, завдані їм повстанням.
Натуральне
Господарство – тип господарства, де продукти і речі виготовляли не для продажу, а для особистого користування.
Національне гноблення,
національні утиски – у державах, населених різними народами, утиски
верхівкою панівного класу інших, нерівноправних
народів. Проявляється у формі обмежень прав та
збільшення обов’язків поневолених народів.
Нормани – пращури сучасних норвежців, данців, шведів та ісландців.
Опала – монарша немилість.
Орден – чернеча та духовно-лицарська католицька громада з
певним статусом.
Пан – титул великих впливових феодалів, бояр, що мають знатне походження.
Панславізм – теорія всеслов’янської єдності в тій чи іншій формі та відповідний політичний рух.Панславізм формувався, як природний наслідок боротьби слов’янських народів за звільнення від турецького і австро-угорського панування.
Панщина – обов’язкові роботи селян на землі феодала. Термін відробіткових робіт протягом середньовіччя поступово зростав.
Папа – римський єпископ, верховний голова римо-католицької церкви і держави Ватикан, який обирається довічно.
Папська курія – курівний орган католицької церкви, очолюваний папою.
Парламент – вищий виборний представницький орган державної влади.
Перелог – найбільш давня система землеробства, при якій обробляли невелику ділянку землі: спалювали травостій, землю обробляли примітивними знаряддями праці; поле засівали декілька разів, а коли земля виснажувалась, її запускали в переліг і використовували як пасовисько для худоби.
Підсічно-вогнева
система обробки землі – перетворення на поле звільнених від лісу територій. Дерева “підсікали” і спалювали. Зола ставала добривом на 4-5 років, потім ділянку кидали.
Пілігрім – чужинець, мандрівний богомолець, паломник.
Повинності – примусові обов’язки селян стосовно феодала чи держави.
Погост – у Київській Русі спеціальні укріплені пункти, центри адміністративних округів, які, згідно з реформами княгині Ольги, стали місцем збору данини представниками княжої адміністрації.
Податок – встановлений державою обов’язковий збір з населення,
підприємств, організацій.
Політична
роздробленість – розпад держави на низку невеличких самостійних
держав, які здебільшого ворогували між собою.
Полюддя – в Київській Русі Х – ХІІІ ст. – щорічневий об’їзд князем та його дружиною власних володінь і підвласних племен з метою збору данини.
Помістя – державна земля, надана в користування на період служби.
Пополани – народ, у ХІІ – ХVІ ст. – торгівельно-ремісницькі шари населення міст північної та середньої Італії, що об’єднувалися в цехи. У ХІІІст. встановили власну владу у Болонії, Флоренції тощо. У ХІVст. розділилися на “жирний” і “тощий” народ.
“Посполите
рушення” – шляхетське ополчення.
Право – узаконені державою правила поведінки громадян.
Прочани – віруючі, що ходили поклонятись святим місцям.
Ратуша – будинок міської ради, який знаходився на ринковій площі міста.
Революція – корінні, глибокі і якісні зміни в розвитку будь-яких явищ природи, суспільства, пізнання; переворот у будь-якій області.
Регенство – тимчасове виконання королівських обов’язків у наслідок
хвороби чи малолітства монарха.
Рейхстаг – 1) один з органів центральної влади в Середньовічній
Римській імперії; 2) німецький парламент.
Реконкіста – відвоювання християнами земель в Іспанії, захоплених маврами та арабами (VІІІ – ХVст.).
Рента – частина селянських доходів із землі, яку привласнював
феодал.
Рицарі – світські феодали, воїни-конники. Винайдення
вогнепальної зброї наприкінці середньовіччя зробило
рицарів непотрібними, на зміну їм прийшло дворянство.
Реформація – соціально-політичний рух у ХVІст. в Європі проти феодалізму та його опори – католицької церкви.
Саги – оповіді про королів та героїв у скандинавських країнах.
Самодержець – монарх, якому належить уся повноте влади, який нікому
не підзвітний.
Самурай – у феодальній Японії: в широкому значенні – світські феодали, у вузькому – військово-феодальний стан дрібних феодалів.
Сарацини – європейська назва арабів та інших мусульман Близького
Сходу.
Сейм – станово-представницький орган у Польсько-Литовській державі, Чехії в період середньовіччя. Зараз сейм – назва парламенту в Польщі, Литві, Латві, Фінляндії.
Серви – категорія феодально залежних селян, які були найбільш обмежені в правах.
Сеньйор – правитель міста-держави (сеньйорії) в Північній та Середній Італії.
Стани – великі групи людей, що мають однакові права і обов’язки. Належність до відповідного стану є спадковою.
Станова монархія – централізована держава, в якій королівська влада спиралась на збори представників станів.
Столітня війна – війна між Францією та Англією (1337 – 1453рр.), причи-ною якої послугували суперечності з приводу престолонаслідування.
Сьогун – титул військово-феодальних правителів Японії у 1192 – 1867рр., при яких імператорська династія не мала реальної влади.
Таборити – учасники визвольного руху в Чехії у ХVст. – поборники
ідеї докорінної перебудови суспільства на засадах
майнової та соціальної рівності.
Товар – продукт праці, який вироблено для продажу. Має вар-тість, є предметом торгівлі.
Товарне
Господарство – тип господарства, при якому товари вироблялись для продажу на ринку чи обміну за допомогою грошей.
Трипілля – система землеробства, при якій ділянка поділяється на три частини: озимі, ярові і пар. Кожного року частини ділянки міняють місцями.
