План
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА МОРАЛЬНОСТІ
ЛЕКЦІЯ
- Загальна характеристика та види злочинів проти громадського порядку та моральності.
- Злочини проти громадського порядку.
- Злочини проти моральності.
Відповідальність за злочини проти громадського порядку та моральності передбачена розділом XII Особливої частини КК (статті 293-304). Цей розділ охоплює різноманітні посягання - від масових заворушень до проституції. В зв'язку з цим виникає запитання: чи розділом «Злочини проти громадського порядку і моральності» охороняється єдиний родовым об'єкт, чи цей розділ передбачає посягання принаймні на два родових об'єкта? Відповісти на це можна лише на основі встановлення того, що ж слід розуміти під «громадським порядком», що таке «моральність», а також з'ясувавши: чи є моральність частиною (елементом, формою прояву) громадського порядку, чи виступає самостійним благом, яке підлягає кримінально-правовій охороні.
Для встановлення змісту поняття «громадський порядок» слід з'ясувати значення термінів «громадський» та «порядок», які його утворюють. Під порядком розуміють: 1) стан врегульованості суспільних відносин нормами права, моралі, звичаями, правилами співжиття, нормами громадських організацій; 2) результат дотримання членами суспільства встановлених правил і норм поведінки. Громадський - це той, який стосується невизначеної кількості осіб, всіх членів суспільства. Такі правила і норми поведінки є загальновизнаними та загальноприйнятими. Саме це й дає підстави визнати порядок громадським.
Тобто, громадський порядок - це суспільні відносини, які складаються для дотримання членами суспільства прийнятих у ньому правил та норм поведінки. У більш вузькому значенні, під громадським порядком розуміють суспільні відносини, які стосуються не всіх правил та норм поведінки, а лише тих, які забезпечують спокій у суспільстві, інтереси співжиття людей як членів громади.
Термін «моральність» зазвичай використовується паралельно з терміном мораль. При цьому, під мораллю розуміють відповідні правила поведінки людей в суспільстві, а під моральністю — духовні якості, необхідні для життя людини в суспільстві та виконання правил моралі. Інакше кажучи, моральність - це громадська мораль.
Таким чином, моральність передбачає: 1) наявність правил (насамперед, неправового характеру), які визначають вимоги до поведінки людей у суспільстві, їх духовні й душевні якості; 2) результат дотримання таких правил, поведінка, яка не викликає почуття сорому в самого себе чи/та оточуючих.
Таким чином, моральність - це суспільні відносини, які складаються, щоб забезпечити поведінку людей в суспільстві на основі загальноприйнятих правил взаємної поваги, сором'язливості, розрізнення соціальної і інтимної сторін життя та неафішування останньої, поваги до цінностей, які сповідують інші члени суспільства, виховання підростаючого покоління в дусі поваги до моральних цінностей суспільства.
У цілому можна констатувати, що, як кримінально-правові поняття громадський порядок і моральність істотно відрізняються між собою. Відповідні суспільні відносини становлять не єдиний родовий об'єкт, а дві різні відносно відокремлені групи суспільних відносин, кожна з яких заслуговує на те, щоб становити самостійний об'єкт кримінально-правової охорони. Виходячи з цього, можна дійти висновку, що в межах розділу XII Особливої частини КК об'єднані посягання на два різних родових об'єкти - громадський порядок та громадську мораль (моральність).
Безпосередніми об'єктами злочинів, передбачених статтями розділу «Злочини проти громадського порядку та моральності», виступають суспільні відносини, які складаються у зв'язку із забезпеченням окремих складових громадського порядку (порядок поведінки в громадських місцях груп людей, громадський спокій) або є складовими моральності (моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання, в частині поширення інформації про інтимне життя людей).
Обов'язковою ознакою більшості посягань, які становлять злочини проти моральності, є предмет, яким є речі матеріального світу (включаючи живі істоти), наділені ознаками, які прямо вказанів КК, або випливають з його статей. Це, зокрема, пам'ятки історії або культури, тварини, порнографічні предмети.
З об'єктивної сторони більшість злочинів, передбачених розділом XII Особливої частини КК, характеризується наявністю формального складу. Матеріальний склад (і, відповідно, наслідки, вказані в диспозиції статті) мають злочини, передбачені статтями 293, 294, 297, 298. Та й то, у цих статтях про наявність обов'язкових наслідків можна говорити остільки, оскільки вони невіддільні від діяння - викрадення, наруга, нищення тощо означають не лише діяння, а й заподіяну при цьому шкоду. Крім того, матеріальними є склади кваліфікованих складів злочинів, які виділяються за наслідками (ч. 2 ст. 294).
Суб'єкт більшості злочинів проти громадського порядку та моральності - загальний. Відповідальність за хуліганство (ст. 296) настає з 14-річного віку, за всі інші злочини - з 16-річного віку. Водночас, в слідчо-прокурорській і судовій практиці усталеною є думка, що за злочини, які полягають у вчиненні посягань щодо неповнолітніх (наприклад, розповсюдження серед неповнолітніх творів, що пропагують культ насильства і жорстокості,— ч. 2 ст. 300, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність - ст. 304) слід притягати до відповідальності лише дорослих осіб, тобто тих, які досягли 18-річного віку. Спеціальний суб'єкт мають злочини, які вчиняють особи, що виділяються за характером виконуваних ролей — виступають як організатори дій групи осіб (статті 293, 294) або активні учасники (ст. 293). За ч. З ст. 298 відповідальність несе службова особа.
Суб'єктивна сторона усіх, без винятку, злочинів проти громадського порядку і моральності характеризується умисною виною. Для окремих із них (зокрема, хуліганства - ст. 296) притаманним є також спеціальний мотив.
Злочини, передбачені розділом XII Особливої частини КК, за родовими об'єктами можна поділити на дві групи:
1) злочини проти громадського порядку (статті 293-296);
2) злочини проти моральності (статті 297-304).