Існують такі види тестів

Інтелектуальні тести призначаються для оцінки рівня розвитку мислення (інтелекту) людини і його окремих когнітивних процесів, таких, як сприйняття, увага, уява, пам'ять, мова. Особистісні тести пов'язані з пси-ходіа-гностиків стійких індивідуальних особливостей людини, що визначають його вчинки; сюди відносяться тести темпераменту, характеру, мотивації, емоцій, здібностей. Серед тестів зустрічаються такі, які дають різнобічну, комплексну оцінку стану особистості або ступеня розвиненості її окремих властивостей. Комплексними, наприклад, є тест Кеттела, MMPI та інші. До числа приватних можна віднести тести, за допомогою яких оцінюються окремі риси особистості людини, мотиви, емоції, наприклад, акцентуації характеру, тривожність, локус контролю, мотив досягнення успіху, агресивність та інші.

Міжособистісні тести дозволяють оцінювати людські відносини в різних соціальних групах, наприклад, соціометричний тест, тест соціально-психологічної самоатестації групи як колективу.

Практичні тестові завдання включають в себе завдання та вправи, які випробовуваний повинен виконати в наочно-дієвому плані, тобто практично маніпулюючи реальними матеріальними предметами або їх замінниками.

Образні завдання містять у собі вправи з образами, з картинками, малюнками, схемами, уявленнями. Вони передбачають активне використання уяви, уявних перетворень образів.

Вербальні тести містять у собі завдання на оперування словами. Вони припускають, наприклад, визначення понять, умовиводи, порівняння обсягу і змісту різних слів, виконання з поняттями різних логічних операцій і т.п.

Багато завдань, які використовуються в тестах, мають комплексний характер, тобто включають в себе і практичні, і теоретичні, і образні, і вербальні дії та вправи. Це пов'язано з тим, що більшість завдань, з якими стикається людина в реальному житті, є комплексними за характером, а тестування проводиться для того, щоб передбачити поведінку і можливі досягнення людини не в штучної лабораторної ситуації, а в реальному житті.

Бланковими називаються такі тести, при використанні яких випробуваний отримує тестовий матеріал у формі різних бланків: малюнків, схем, таблиць, опитувальників і т.п.

Апаратурні - це такі тести, в яких використовується різного роду апаратура для пред'явлення і обробки результатів тестування, наприклад аудіо-та відеотехніка, електронно-обчислювальні машини.

Процесуальними називають тести, за допомогою яких досліджується який-небудь психологічний чи поведінковий процес, і йому в результаті дається точна якісна чи кількісна характеристика, наприклад процес запам'ятовування людиною матеріалу, процес міжособистісної взаємодії індивідів в групі.

До групи тестів досягнень відносять такі тести, у результаті застосування яких оцінюються успіхи людини в тому чи іншому виді діяльності, в тій чи іншій сфері пізнання, скажімо продуктивність пам'яті, логічність мислення, стійкість уваги, рівень розвитку вербального мислення та ін

Тести станів і властивостей стосуються діагностики більш-менш стабільних психологічних якостей людини, таких, наприклад, як риси особистості, властивості темпераменту, здібності і т.п.

В особливу групу виділяються проективні тести. Вони засновані не на прямий, а на непрямої оцінки тих чи інших психологічних якостей людини. Така оцінка виходить в результаті аналізу того, як дана людина сприймає та інтерпретує деякі багатозначні об'єкти: сюжетно невизначені картинки, безформні плями, незавершені пропозиції та ін

Передбачається, що в оцінки та інтерпретації подібних об'єктів людина несвідомо «вкладає» або «проектує» самого себе. До цієї групи тестів ставляться, наприклад, тест Рор-шаха, Тематичний апперцептівний Тест і багато інших.

До проективним тестам звертаються тоді, коли справа стосується психодіагностики приховуваних або не усвідомлюваних випробуваними психологічних особливостей.

Процесуальні тести застосовуються в тих випадках, якщо дослідника цікавлять особливості протікання психічних і поведінкових процесів у випробовуваних, а тести досягнень - коли вирішується завдання оцінки здібностей, умінь і навиків людей.

В окрему групу тестів виділяються тести інтелекту, до яких звертаються, якщо виникає необхідність точно визначити і кількісно оцінити загальний рівень інтелектуального розвитку людини.

Існують традиційні правила тестування дітей дошкільного віку. Вони полягають в наступному:

— утримання єдиної просторової позиції психолога і дитини («очі в очі»). Вона забезпечується відсутністю домінанти зростання дорослого і організовується в дитячому просторі (дитячий стіл і стільчики, поза лежачи і так далі);

— надання первинного вільного вибору сфери діяльності («гра», «малюнок», «спілкування» і так далі).Він забезпечується створенням поля можливостей для дитини;

— чергування сфер діяльності. Воно забезпечується зміною видів діяльності, на основі яких побудовані тести (спілкування — конструювання — рух — малювання);

— регламентація тимчасова (регламентація часу). Загальний час тестування може тривати від 30 хвилин до 1 години залежно від віку дитини;

— регламентація інтелектуального навантаження. Вона забезпечується пропорційним співвідношенням (заданою кількістю) інтелектуальних тестів в діагностичному комплексі (не більше трьох в одній процедурі з чергуванням засобів: вербальних і невербальних);

— регламентація особово-емоційного навантаження.Вона забезпечується пропорційним співвідношенням (заданою кількістю) проектних тестів в діагностичному комплексі (не більше трьох в одній процедурі з чергуванням засобів: асоціативних і експресивних);

— дублювання тестів (методик) загальної діагностичної спрямованості. Воно забезпечується використанням різних методичних засобів для підтвердження результатів. Може здійснюватися і дублюванням діагностичних методів (спостереження, бесіди);

— варіювання процедури тестування. Воно забезпечується недирективними інструкціями і зміною структурних етапів тестування, використанням всіх видів допомоги при вирішенні тестових завдань. Дане правило здійснюється тільки в міру необхідності при ускладненнях адаптації до процедури обстеження, певних особово-емоційних особливостях дитини (тривожність, аутичность і так далі).

Провідне (базове) положення в психодіагностичному напрямі в діяльності практичного психолога займає діагноста дітей. Потім — опосередкована діагностика осіб, що взаємодіють з дітьми і беруть участь в їх розвитку, вихованні і освіті (батьки, вихователі, педагоги).

Бесіда - діагностичний метод "отримання інформації на основі вербальної (словесною) комунікації. Від анкетування відрізняється виключно усною формою проведення і відсутністю жорсткої заданості і регламентації питань. Основною метою використання цього методу є збір відомостей про суб'єкт діагностичного обстеження, складання психолого-педагогічного анамнезу. Крім того, в процесі бесіди з дитиною вирішується проблема становлення контакту, а в результаті бесіди з дорослими (батьками і вихователями) відбувається "залучення до співпраці".

В умовах дошкільної установи застосовуються наступні види бесід:

- вільна (не регламентована формою і темою);

- директивна (регламентована темою і заданій стратегією).

Тактика ведення бесіди (процедура, методичні засоби), а також кількість і формулювання питань є гнучкими, незалежно від виду бесіди. Це обумовлено віковою специфікою у разі бесіди з дитиною і труднощами організаційного характеру при бесіді з батьками і педагогами.

Аналіз продуктів дитячої творчості - діагностичний метод оцінки результатів дитячих видів діяльності (продуктив¬ных). Аналіз робиться з метою виявлення рівня і особеннос¬тей дитячої компетентності в дошкільному віці.

Предметом аналізу виступають продукти; образотворчою і гра¬фической діяльності (малюнки, візерунки, знаки), конструювання (будівлі, мозаїка), ліплення (об'ємні фігури і композиції), вірбальної діяльності (вірші, страшилки, оповідання, лічилки), музикальної діяльності (пісні, мелодії, гармонійні і ритмичес¬кие схеми) і ігровій діяльності (сюжети, ролі). Оцінюються як рівень виконання відповідно до вікових або програмними вимогами, так і відмітні особливості робіт (оригінальність, комбінаторность, технічна і ін.). Центральну позицію в аналізі продуктів дитячої творчості займають дитячі малюнки. Слід зазначити, що аналізу піддаються роботи, створені у вільній діяльності дитини самостійно.

Методами власне вікової психології є:
а) близнюковий метод. Особливо він придатний для порівняльного вивчення впливу зовнішніх умов на розвиток близнюків. Оскільки однояйцеві (монозиготні) близнюки мають однаковий генетичний код, відмінність у їхньому розвитку і поведінці дає підставу для висновків про особливості впливу зовнішніх чинників, наприклад навчально-виховних умов, на розвиток психічних функцій та особистості;
б) лонгітюдний (продовжений) метод дослідження. Суть його полягає у вивченні одних і тих самих досліджуваних у різні моменти їхнього життя. Його повторюють через значні проміжки часу і порівнюють отримані дані з попередніми. Предметом дослідження можуть бути розвиток інтелекту, мовлення, самосвідомості, спонукальної сфери та ін.
Складнощі у проведенні лонгітюдних досліджень зумовлені міграцією індивідів, їхньою відмовою від участі в експерименті, звиканням до нього і “продукуванням” бажаних для дослідника даних, які не відповідають реальності, значними затратами коштів, оновлюваністю теорій і методик;
в) метод поперечних зрізів. При використанні цього методу порівнюють одночасно різні вікові групи досліджуваних. Перевага його полягає у короткотривалості, незначних фінансових затратах, керованості. Прикладом використання цього методу є вивчення мотивів саморегулювання поведінки молодшими школярами, підлітками та старшокласниками.
Метод поперечних зрізів вимагає однозначних критеріїв у формуванні вибірки досліджуваних. Наприклад, при вивченні особливостей потреб дорослих, що значно відрізняються за віком, часто важко сформувати вибірку за рівнем освіти, належністю до певної соціальної групи чи статі, а також відокремити ефекти хронологічного віку від ефектів історичного періоду, в якому жили люди;
г) комбіновані плани. Нерідко вчені об'єднують методи лонгітюдного і поперечного зрізів у комбінованих планах. Наприклад, американська дослідниця Стела Вітбурн (нар. 1933) у 1968—1976 роках досліджувала розвиток Я-образу, соціальні відносини і життєві цінності студентів старших курсів коледжів. У 1984—1990 роках вона повторила це дослідження з новими групами старшокурсників, а також знову дослідила тих, хто брав участь у дослідженні раніше. Кожну із цих 4-х груп вона розглядала як вікову когорту. Найстарша вікова когорта до завершення дослідження обстежувалася 4 рази. Вікові зміни в ній можна було проаналізувати тим самим способом, що і за лонгітюдного дослідження, протягом тривалого часу. Крім того, цю когорту можна було порівняти з іншими на кожному віковому рівні.