Первісно-суспільний лад. Трипільська культура

Первісні люди з’явились на території України близько 800 тис. років тому. Вчені – археологи та антропологи вважають, що давня людина прийшла на України в першу половину палеоліту в ашельську добу. Дані про первісних людей – неандертальців дійшли до нас через археологічні пам’ятки. Найдавніші стоянки первісних людей – Королеве (Закарпаття), Будівна, Лука – Врублевецька, Молодове (Прикарпаття), Мізин (Чернігів), Житомирська стоянка, Кодак, Василівка, Кручлик (Сер. Подніпров’я), Амвросітвка, Деркул (Донбас), Кітк – Коба (Крим).
Палеоліт продовжувався до Х тис. до н. Х. Основним заняттям було мисливство, рибальство, збиральництво. Вже виготовлялись найпростіші знаряддя праці з каменю; за цей період поступово засвоївся вогонь. Основними житлами були печери, але зустрічаються й житла з кісток великих тварин (мамонта), що накривались шкурами тварин. Жили люди невеликими колективами – родовими первісними стадами, які в пошуках їжі постійно кочували.
Близько 40 тис. р. до н. Х. в людському суспільстві відбуваються певні зміни – крім каменю знаряддя виготовляються також з кісток. Відбувається перехід до матріархальної родової общини, основним осередком суспільства стає рід. Родові общини об’єднуються в племена. Близько 10 –6 тис. до н. Х. – період мезоліту – винайдено лук, ускладнюється знаряддя праці (накладні).
Найбільш важливим періодом став неоліт (V – III тис. До н. Х) – основна риса – перехід від присвоюючи до відтворюючих форм господарства – землеробства; скотарства. Першими одомашненими тваринами стали корови, вівці, кози, свині. Одночасно відбувається виділення ремесел –ткацтва, гончарства; зароджується торгівля; виробництво шліфованих кам’яних знарядь праці.
Найбільш відомі культури епохи неоліту на території України це:
культура лінійно – стрічкової кераміки (Закарпаття, Волинь, Зах. Полісся);
Буго – дністровська к – ра (сер. VI – поч. IV тис. до н. Х);
Кримська к – ра (V – IV тис. до н.Х);
Дніпро – донецька к – ра (2а пол. V тис. до н. Х);
Сурська культура (V – поч.IV тис. до н. Х) – Приазов’я;
культура ямково – гребінцевої кераміки (кін.V – IV тис. до н. Х);
З IV тис. до н.е. починається епоха енеоліту, найвищого розвитку в якій досягла Трипільська культура (IV – III тис. до н. е.). Творці цієї культури заселяли територію від Дніпра до Карпат. За походженням племена трипільців були прийшли і злились з неолітичним населенням Буго – Дністровської к – ри. Відкрита ця культура була Вікентієм Хвайкою напр. ХIХ ст.
Головним заняттям трипільців було землеробство (жито, ячмінь, просо), займались садівництвом (слива, абрикос, алича), скотарством та рибальством.

2. Теорії походження Київської держави — концепції здебільша не визнані в історичній науці (норманська теорія, литовська теорія, готська теорія та інші) про чужоземне походження Руської держави та назви «Русь»

Норманська та антинорманська теорії

Основна думка норманської теорії - слов'яни не спроможні через риси характеру самостійно створити державу. Тільки завдяки норманським варягам - князям Рюрику, Трувору та Синеусу, яких прикликали жителі Новгорода, вдалося утворити першу державу, яка пізніше переросла в Київську Русь.

Вперше цю теорію висунули історики Російської академії наук Шльоцер (та інші німці на службі у Росії) у ХVII ст. опираючись на свідчення "Повісті минулих літ" Нестора-літописця (Легенда про прикликання варяг).

Майже одночасно з різким протестом проти норманської теорії виступив інший історик Михайло Ломоносов, який опираючись на різні джерела переконливо доводив, що норманська теорія надумана, чим поклав початок антинорманської теорії.

Факти:

1. В арабських джерелах згадуються три держави - Куявія, Славія та Артанія, які існували ще до прикликання варягів у Новгород.

2. В тому ж літописі Нестора-літописця вказано легенду про створення Києва трьома братами Києм, Щеком, Хоривом, які були представниками союзу племен полян. Пізніші князі Аскольд та Дир, деякі вчені, вважають були їх нащадками. З їх смертю припинилась династія Києвичів і починає правити династія Рюриковичів.

3. Сучасні вчені погоджуються з дослідниками "Повісті минулих літ" про те, що легенда про прикликання варягів у Новгород є пізнішою вставкою переписувачів літопису.

Хозарська гіпотеза

Загальновідомо, що в середині VII ст. тюркомовні племена утворили в пониззях Дону й Волги та на Північному Кавказі могутню державу — Хозарський каганат. У VIII ст. він підкорив слов'янські племена полян, сіверян, радимичів та в'ятичів. Ці факти були використані для обґрунтування тези про хозарське походження Київської Русі. Наприклад, у Конституції Пилипа Орлика (1710) стверджувалось, що хозари-козаки першими прийняли християнство ще до Володимира Святого. Це означало, що протоукраїнська держава, де головною силою були хозари-козаки, раніше за Володимира прилучилася до європейської цивілізації. Постала ця гіпотеза за конкретної політичної ситуації, на основу пошуку протидії (зокрема, й ідеологічної) політиці Москви. Щоб уникнути будь-яких намагань довести спорідненість історії України та Московії, в тому числі й щодо віри, П. Орлик і висунув тезу про хрещення «хозар-козаків», наголошуючи, що вони раніше навернулися до цивілізованого світу, не маючи ніякого відношення до азійського деспотизму Москви.

Насправді Русь і Хозарія були паралельними утвореннями, що розвивалися в приблизно однакових хронологічних межах, а ті слов'янські племена, які підкорялися Хозарії, у процесі становлення Київської Русі поступово переходили під її владу. До того ж руси неодноразово вторгалися у хозарські землі. У 60-ті роки X ст. внаслідок війни з русами Хозарська держава перестала існувати. З IX ст. в Європі домінувала Давньоруська держава.

Кельтська теорія

Засновником кельтської теорії походження Русі по праву вважається відомий український політик, правознавець та громадський діяч Сергій Шелухін (1864–1938), який запропонував дану теорію наприкінці 1920-х років. На його думку, народ «русь», який розміщується літописцем поряд із англами та галлами, може бути ототожнений з рутенами (Rutheni) — кельтським плем'ям, яке у І ст. до н. е. зафіксоване Ю. Цезарем на півдні Галлії, у межиріччі Рони та Гаронни. Рутени, як зазначає дослідник, отримали свою назву від території, на якій проживали: вона «була трактом, шляхом, route для всіх народів, які ходили в Галію і через Галію».

Важливим аргументом на користь даної концепції український мовознавець-славіст В. Г. Скляренко вважає імена варягів, які згадуються в літописі, зокрема у переліку імен руських послів, які брали участь в укладенні угоди з Візантією у 941 р. Як і раніш російський історик-публіцист А. Г. Кузьмін, В. Скляренко доходить висновку про кельтське походження більшості з них. Водночас, виходячи із сучасного стану наукової розробки кельтської ономастики, запропонована А. Кузьміним та В. Скляренкометимологія, яка спирається головним чином на досить застарілий «Давньокельтський словник» Альфреда Хольдера, виданий в 19 ст., викликає значні сумніви^].

3. Причини запровадження християнства.

Знамените «хрещення Русі», яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність
Міжнародні фактори: тільки християнизація могла дати Русі «перепустку» до родини європейських народів, а язичництво прирікало на ізоляцію та ворожість з боку християнізованих сусідів, які ставилися до язичників як до нелюдей. До того ж треба мати на увазі, що остаточний розкол християнства на католицьку та православну гілки стався лише в 1054 році.
Соціальні фактори: Наростаюча соціальна неоднорідність, а також мінливі духовні запити еліти суспільства створювали умови для переходу до більш складної світоглядної системи.
Важливою вважається і так звана проблема «вибору віри», від вирішення якої залежав весь хід руської історії. Християнство не було єдиним варіантом. Реальна ситуація пропонувала і інші альтернативи: іудаїзм, іслам, буддизм, не кажучи вже про численні секти типу маніхейства, павликіанства, богомільства. Отож, питання було в тому, якій з цих релігійних систем віддати перевагу. Князем, ймовірно, враховувалась ситуація на міжнародній арені, відношення церкви з державою, а також деякі догматичні розходження різних релігій. Наприклад, зазіхання папи римсього на світську владу, небажання католицької церкви враховувати місцеві особливості та її войовничість не могли не відштовхнути голову молодої держави від цієї форми християнства. Православна ж церква підпорядковувалась світській владі. Це відповідало східнослов`янській традиції, згідно з якою князь був і головою релігіозного культу. Крім іншого, православ`я було більш терпимим до місцевих традицій, та й Візантія на ті часи була центром цивілізації, наступницею великого Риму, найрозвиненішою і найкультурнішою країною Європи.
Черты:

Христианство — это одна из трех мировых религий. Имеет три основных направления: православие, католицизм, протестантизм. В основе — вера в Иисуса Христа

1. На основе христианизации происходит становление ново­го типа государственности в Киевской Руси,которая в значи­тельной мере приобретает византийскую форму.

2. На части территорий христианство насаждалось силой; при этом уничтожались культовые сооружения язычников, сопротивлявшиеся подвергались репрессиям

3. После принятия христианства, уже при Ярославе Мудром, в Киеве была создана митрополия во главе с присланным греком-митрополитом.

4. Уже при Владимире церковь стала получать десятину и скоро превратилась в крупного феодала. Появляются монастыри, выполняющие оборонительные, просветительские, благотворительные функции. В правление Ярослава были основаны монастыри св. Георгия и св. Ирины (небесной покровительницы жены Ярослава).

Последствия:

1. Приобщило к уже христианскому миру Восточную Европу, христианство стало неотъемлемой частью духовной культуры, но православие способствовало обособлению Руси от западноевропейской цивилизации.

2. Владимир включил Русь в орбиту византийской государственности. Так, Киевскому великому князю в XII веке в Константинополе усвоялся скромный придворный титул стольника

3. Принятие христианства содействовало развитию зодчества и живописи в средневековых её формах. Особенно важным было распространение кириллической письменности и книжной традиции: именно после крещения Руси возникли первые памятники древнерусской письменной культуры.

4. Устанавливает­ся тесная взаимосвязь между светской и церковной властью, при главенстве первой над второй.

Итоги: благодаря принятию христианства Киевская Русь бы­ла включена в европейский христианский мир.Однако принятие христианства в православном варианте имело свои негативные последствия. Православие способствовало обособлению Руси от западноевропейской цивилизации. С падением Византии Русское государство и Русская православная церковь оказались, по сути дела, в изоляции от остального христианского мира. Именно этим обстоятельством может быть отчасти объяснен отказ Западной Европы прийти на помощь Руси в ее противоборстве с иноверцами (татаро-монголами, турками и другими завоевателями). Также некоторые считают,что православие сломило и загубило буйный языческий дух, убивало поэтическое творчество народа.