2015-03-27
1117
певні розбіжності. У правопівкульних та лівопівкульних досліджуваних розвиток функцій півкуль та міжпівкульного функціонального зв'язку відбувався неоднаково. Результати застосування комплексу свідчать, що права півкуля набуває розвитку швидше ніж ліва. Ці дані поширюються рівною мірою на правопівкульних та лівопівкульних досліджуваних. Стосовно рівнопівкульних в індексі психічної асиметрії значущих розбіжностей не відзначено, на відміну від показників моторної та сенсорної асиметрії (для правопівкульних t=2,851 при p0,01; для лівопівкульних t=3,24 при p0,01; для рівнопівкульних t=1,32 при p0,05).
Отримані результати вказують на більш активний розвиток функцій правої півкулі порівняно з лівою. За результатами апробації комплексу у правопівкульних досліджуваних набуває розвитку здатність до абстрагування та узагальнення, а у лівопівкульних та рівнопівкульних – конкретно-образне мислення та уява.
Так, правопівкульні досліджувані починають користуватися логічними міркуваннями, а не лише інтуїцією: почуття перестають повністю домінувати над логікою, досліджувані приділяють більше уваги деталям та причинно-наслідковим зв'язкам.
|
|
|
Після участі у програмі лівопівкульні досліджувані почали активніше користуватися „правопівкульною" – інтуїтивною стратегією мислення. У них розвивається вміння рівномірно розподіляти увагу по ситуації.
Для контрольної групи не виявлено значущих розбіжностей як в індексі психічної асиметрії так і в індексах моторної та сенсорної асиметрії (для правопівкульних t=-0,871 при p0,05; для лівопівкульних t=0,252 при p0,05; для рівнопівкульних досліджуваних t=-1,207 при p0,05).
Узагальнення отриманих результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати висновки:
1. Психічний стан - це відображення особистістю ситуації у вигляді стійкого цілісного синдрому в динаміці психічної діяльності, що виражається в єдності поведінки і переживання в деякому континуумі часу.
Ефективність діяльності в особливо складних умовах праці характеризується певними параметрами психічних станів, які можна умовно поділили на три блоки: емоційний (психоемоційна стійкість, стресостійкість); вольовий (самокерування, самоконтроль, саморегуляція); розумовий (імовірнісне прогнозування).
2. На підставі дослідження типів функціональної асиметрії мозку працівники експериментальної та контрольної груп розподілились на три нерівномірні групи: більшість потрапили до групи з перевагою лівої півкулі, приблизно третина вибірки - з перевагою правої півкулі і менш численну групу склали особи з рівнопівкульним типом функціональної асиметрії мозку.
|
|
|
3. Виявлено, що для лівопівкульних досліджуваних є характерним досить високий ступінь самоконтролю на когнітивному рівні, в діяльності вони схильні до більш детального планування і програмування, досить самостійні, однак менш гнучкі, ніж правопівкульні досліджувані, і менш здатні змоделювати майбутню ситуацію, тобто уявити її подумки. У ситуаціях емоційної напруги лівопівкульні досліджувані схильні більше часу приділяти контролю за плануванням своїх дій. Слід відзначити їх достатню здатність до прогнозування подальшого розвитку подій як у стереотипних, так і випадкових середовищах.
Для правопівкульних досліджуваних є характерним досить високий ступінь самоконтролю на емоційному рівні. Потреба в плануванні своїх дій у них розвинена слабше, ніж в інших групах, а плани піддаються частій зміні, однак вони досить добре оцінюють отримані результати і досить гнучкі у своїй поведінці. Водночас правопівкульні працівники залежні від думки і оцінок оточуючих. У ситуаціях емоційної напруги вони здатні краще контролювати власну діяльність. У здатності до прогнозування досліджувані із правопівкульним типом мозкової організації здатні найбільш правильно вирішувати завдання імовірнісного характеру, про що свідчить високий показник по "нейтральній позиції" і низькі - по інших стратегіях. Вони найбільш адекватно оцінюють імовірнісний характер ситуації, не залежать від будь-яких настановлень і легко помічають зміни параметрів навколишнього середовища.
Рівнопівкульні досліджувані в цілому найбільш пристосовані до особливих умов праці. Для них є характерним досить високий ступінь самоконтролю і на емоційному, і на когнітивному рівнях. Вони самостійні, гнучко і адекватно реагують на зміну обставин, висування і досягнення мети у них усвідомлене, але із значною опорою на інтуїцію. Вони більш, ніж інші групи досліджуваних, здатні до адекватного моделювання ситуацій, проте їхня поведінка в деяких випадках підпорядкована безоцінковому контролю іззовні. У ситуаціях емоційної напруги для рівнопівкульних досліджуваних характерним є контроль за виконанням власних дій, вони не приділяють належної уваги плануванню діяльності, здатні легко змінювати свою поведінку відповідно до зміни умов. Здібності до прогнозування у рівнопівкульних досліджуваних, у порівнянні з іншими групами, менш виражені.
Не виявлено значущих міжгрупових розходжень за психоемоційними станами. Показники стресостійкості, емоційного вигоряння і психоемоційного стану в усіх групах в цілому перебувають у межах норми. Всі три групи фахівців зазнають напруженості певного рівня. Проте вони здатні формувати стратегію протистояння складним і емоційно травмуючим ситуаціям, що, на наш погляд, пояснюється досвідом роботи в складних умовах.
Таким чином чим більше вираженою є функціональна асиметрія мозку, тим вища продуктивність імовірнісного мислення в особливих умовах праці. При зменшенні ступеню асиметрії півкуль краще розвиненими є функції самоконтролю як на емоційному так і на когнітивному рівнях.
4. Гіпотеза дослідження підтвердилася. Тип функціональної асиметрії є чинником, який визначає особливості прояву станів вольової регуляції, психоемоційних станів, та продуктивності імовірнісного мислення в особливих умовах праці.
Результати дослідження контрольної группи вказують також на той факт, що існує взаємозв'язок між особливостями психічних станів людей і особливими умовами праці. Інакше кажучи, особливі умови праці впливають на прояв психічних станів у осіб з різним типом функціональної асиметрії мозку, особливо в час реалізації будь-якої діяльності. В першу чергу це стосується таких станів, як контроль за проявом емоцій, когнитивний самоконтроль, а також стану резистенції.
|
|
|
5. Забезпеченню успішної діяльності в особливих умовах праці сприяє розвиток функцій недомінуючої півкулі і взаємозв'язку півкуль в цілому. В достатній мірі цю проблему вирішує розроблений нами комплекс вправ. Апробація комплексу продемонструвала його легкість у застосуванні та ефективність.
Функціональна асиметрія мозку – це складна властивість мозку, що відображає розходження в розподілі нервово-психічних функцій між правою і лівою півкулями. Формування і розвиток цього розподілу відбувається в ранньому віці під впливом комплексу біологічних та соціокультурних факторів. Функціональна асиметрія півкуль є однією з причин існування у людини певної структури психіки.
Явище функціональної асиметрії цікавило здебільшого психофізіологів та нейропсихологів: Терцип X., Цекотто К., Кепалапте А., Доброхотова Т. О., Чуприков О.П., Семенович А.В., Харбург Е., які в своїх дослідженнях застосовували методи ЕЕГ (електроенцефалограми), ФІЛАТ (фізіотерапії латеральної) та інші. Саме ці дослідження і послужили основою для виявлення особливостей осіб з різною мозковою організацією: в першу чергу, це стосується їх емоційно-вольової сфери.
Більша частина людства - праворукі й лише 5-12% є ліворукими. Але варто пам’ятати, що й праворукі та ліворукі - це не однорідні групи. Серед них виділяють:
·сильно ліворуких (лівшів, тобто, тих в кого ведучими є ліва рука, нога, та в яких спостерігається лівобічна сенсорна асиметрія);
л іворуких (в яких ведучою є ліва рука, а решта компонентів латерального профілю мають правобічну асиметрію);
· амбідекстрів (в яких не виражена функціональна асиметрія, тобто немає домінуючої руки, ноги, та не виявлено сенсорної асиметрії; такі люди добре володіють як лівою, так і правою рукою) – ними часто стають перевчені лівші;
праворуких (людей з правою мануальною асиметрією, але з різними співвідношеннями сенсорної асиметрії та асиметрії ніг);
|
|
|
· ·сильно праворуких (правшів, які мають правобічний латеральний профіль).
· 1. Функціональна амбілатеральність. У правшів має місце виразний асиметричний тип церебрального міжпівкульного забезпечення психічних функцій. У лівшів мозкова міжпівкульна організація психічної діяльності набуває більш симетричного, амбілатерального, більш дифузного й, водночас, менш упорядкованого характеру. При цьому вони являють собою (на відміну від правшів) гетерогенну, низкопрогнозовану групу. Тільки у лівшів у дорослому віці зустрічається двостороння (в обох півкулях) представленість якого-небудь психологічного фактора. Це багато в чому й визначає одну з базових передумов їхнього компенсаторного потенціалу
· 2. Дифузність і відносна роз'єднаність. У лівшів видозмінюється й внутрішньопівкульна організація психічних процесів. У правшів вона характеризується досить твердою співвіднесеністю конкретних психологічних ланок, факторів з конкретною зоною передніх або задніх відділів мозку. Але тут ми маємо справу з внутрішньопівкульною функціональною недиференційованістю, дифузністю. Іншими словами, певна зона мозку, що незмінно актуалізує в правшів свій специфічний внесок у протікання відповідної психічної функції, у лівшів може бути пов'язана з абсолютно іншим фактором. Так, наприклад, скроневі мовні області можуть не включатися у забезпечення мовної діяльності, надаючи це (повністю або частково) іншим зонам мозку. Одночасно вони можуть проявляти свою активність у тій області психічної діяльності, з якою ніколи не асоціюються в правшів
· 3. Автономія гемісфер мозку. Винятковою рисою є тенденція до відносної функціональної роз'єднаності, автономії правої й лівої півкуль мозку. Відносна функціональна автономія півкуль мозку відбивається на поряд з вже зазначеними характеристиками - функціональною міжпівкульою амбілатеральністю, недиференційованістю та внутріпівкульною дифузністю
· 4. Недостатня диференційованість підкірково-кіркових відношень. Унікальною характеристикою мозкового забезпечення психічної діяльності лівшів є специфічна саме для них картина взаємодії між кірковими й підкірковими системами мозку. У правшів вони функціонують, як правило, у послідовному, реципрокному, асинхронному режимі: більша активність підкірки інваріантно призводить до меншої активності кори (насамперед її лобових відділів) і навпаки. У лівшів може спостерігатися досить часта картина одноразової, синхронної включеності підкіркових і кіркових систем мозку в забезпечення того або іншого психічного акту
36 Сон Сон – это долговременное функциональное состояние, характеризующееся значительным снижением нервно – психической и двигательной активности, которое необходимо для восстановления способности мозга к аналитико – синтетической деятельности.
Виды сна:
1.Физиологический суточный сон.
2.Сезонный сон у животных (земляная белка 9 мес.)
3.Гипнотический сон.
4.Наркотический сон.
5.Патологический сон.
Продолжительность суточного сна у новорождённых около 20 часов, у годовалых детей 13-15 часов, у взрослых 6-9 часов. (Взгляды Наполеона на сон, вредная привычка, продолжительность жизни коротко спящих, средне спящих, длительно спящих людей).
В течение физиологического сна периодически друг друга сменяют 2 его формы: быстрый или парадоксальный сон, медленный сон. Быстрый сон возникает 4-5 раз за ночь и длится 1/4 всего времени сна. Во время быстрого сна мозг находится в длительном состоянии: об этом свидетельствует аa-ритм ЭЭГ, быстрые движения глазных яблок, подёргивание век, конечностей, учащаются пульс и дыхание и т.д. Если человека разбудить во время быстрого сна, он расскажет о сновидениях. При медленном сне этих явлений нет, а на ЭЭГ регистрируется дельта – ритм, свидетельствующий о тормозных процессах в мозге. Долгое время считалось, что во время медленного сна сновидений нет, сейчас установлено, что сновидения в этот период сна менее яркие, длительные и реальные. Возникновение ночных кошмаров также связано с медленным сном. Более того, обнаружено, что сомнабулизм или снохождение возникает именно во время медленного сна.
Значение сна:
1.Очищение Ц.Н.С. от метаболитов, накопившихся в процессе бодрствования.
2.Удаление накопившейся за день ненужной информации и подготовка к приёму новой.
3.Переход информации кратковременной памяти в долговременную. Он происходит во время медленного сна. Поэтому заучивание материала перед сном способствует запоминанию и лучшему воспроизведению запомненного. Особенно под улучшается запоминание логически несвязанного материала.
4.Эмоциональная перестройка. Во время быстрого сна происходит снижение возбудимости очагов мотивационного возбуждения, которые возникли в результате неудовлетворённой потребности. Во время сна неудовлетворённые потребности находят своё отражение в сновидениях (З. Фрейд. О сновидении). У больных с депрессивными состояниями наблюдаются необычайно яркие сновидения. Таким образом во сне происходит психологическая стабилизация и личность в определенной мере защищается от нерешённых конфликтов. Обнаружено, что люди мало спящие, у которых продолжительность быстрого сна относительно больше, лучше приспособлены к жизни и спокойно переживают психологические проблемы. Долго спящие обременены психологическими и социальными конфликтами.
Фізіологія снуЩе одним різновидом функціонального стану ЦНС і всього організму вважають сон. Людина майже третину життя проводить у цьому стані. Тривалість сну залежить від віку й індивідуальних особливостей. Немовлята сплять до 20 год, а дорослі в середньому 6,5-8 год на добу (щоб почувати себе бадьорим й енергійним, удень іноді достатньо поспати кілька хвилин). Сон - це особливий стан організму, що характеризується припиненням або значним зниженням рухової активності, зниженням функції аналізаторів, зменшенням контакту з навколишнім середовищем, більш-менш повним відключенням свідомості. Види сну. Природний фізіологічний сон, що має періодичний характер, може бути добовим або сезонним (зимова або літня сплячка), виникати одно- або багаторазово протягом доби.
Гіпнотичний сон - частковий сон, що характеризується збереженням деякого контакту людини із зовнішнім світом. Часткове відключення свідомості при збереженні контакту з гіпнотизером створює сприятливе підґрунтя для підвищеної сугестивності.
Патологічний сон виникає внаслідок різних нервово-психічних розладів. Він характеризується підвищеною сонливістю різного ступеня вираженості - від легкого дрімотного стану до летаргічного сну, коли впродовж тривалого часу, аж до кількох років, людину не можна розбудити.
