Детермінантою розвитку особистості є діяльнісно0опосередкований тип взаємин, що складаються в людини з найбільш референтною (значимою для нього) групою (групами) у цей період. Розвиток групи виступає, як фактор розвитку особистості в групі.
Найкращі можливості реалізації потреби бути особистістю створює така група, у якій персоналізація кожного – умова персоналізації усіх.
У самому загальному вигляді розвиток особистості можна представити, як процес її входження в нове соціальне середовище й інтеграції в ньому.
Можуть бути виділені три фази (етапи) розвитку особистості: адаптація, індивідуалізація й інтеграція.
Перша фаза становлення особистості припускає активне засвоєння діючих у спільності норм і оволодіння відповідними формами і засобами діяльності. У неї виникає об’єктивна необхідність „бути такою, як усі”, максимально адаптуватися в спільності. Отже перша фаза – адаптація.
Друга фаза породжується протиріччям, що загострюється, між досягнутим результатом адаптації, - тим, що суб’єкт став таким, „як усі” у групі, - і потребою індивіда, що задовольняється не на першому етапі, у максимальній персоналізації. На цій фазі наростає пошук засобів і способів для позначення своєї індивідуальності, її фіксації. Це друга фаза – індивідуалізація.
Третя фаза детермінується протиріччями між сформованим на попередній фазі прагненням суб’єкта бути ідеально представленим в інших своїми особливостями і значимими для нього відмінностями – з одного боку, і потребою спільності прийняти, схвалити і культивувати лише ті індивідуальні особливості, що їй імпонують, відповідають її цінностям, стандартам, сприяють успіху спільної діяльності - з іншої
Отже, третя фаза – інтеграція особистості в спільності. У рамках цієї фази в груповій діяльності в індивіда складаються новотвори особистості – риси, яких не було не тільки в нього, але і, можливо, немає й в інших членів групи, але які відповідають необхідності і потребам групового розвиткуі власної потреби індивіда здійснити значимий „внесок” у життя групи.
Кожна з перерахованих фаз виступає як момент становлення особистості в її найважливіших проявах і якостях – тут протікають мікроцикли її розвитку. Якщо людині не вдається перебороти труднощі адаптаційного періоду в стійко значимому для неї соціальному середовищі і вступити в другу фазу розвитку, у неї, швидше за все будуть складатися якості конформності, залежності, безініціативності, з’явиться боязкість, невпевненість у собі і своїх можливостях. Якщо, знаходячись вже у фазі індивідуалізації і намагаючись забезпечити свою представленість у членах значимої для неї спільності, вона пред’являє їм свої індивідуальні відмінності, що ті не приймають і відкидають, як ті, що не відповідають потребам спільності, то це сприяє розвитку в неї таких особистісних новотворів, як негативізм, агресивність, підозрілість, неадекватна захищеність самооцінки. Якщо вона успішно проходить фазу інтеграції у високорозвиненій просоціальній спільності, у неї формуються позитивні якості особистості.
Тема: Особистість
1. Загальні уявлення про особистість.
2. Структура особистості.
3. Спрямованість особистості.
4. „Я – концепція”. Психологічний захист особистості.
5. Формування та розвиток особистості.
Література:
1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М., 1997.
2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л., 1969.
3. Асмолов А.Г. Психология личности. - М., 1991.
4. Бодалёв А.А. Личность и обучение. - М., 1989.
5. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.
6. Братусь Б.С. Аномалии личности. - Г.: Мысль, 1988.
7. Бресал Е.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве. – М.: Педагогика, 1990. – 140 с.
8. Вейнингер О. Пол и характер. - М., 1992.
9. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. - М., 1988.
10. Грановская Р.М., Никольская И.М. Защита личности. - СП-б., 1999.
11. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. -Л., 1960.
12. Оллпорт Г. Личность в психологии. -М., 1998.
13. Петровский В.А. Личность в психологии. -Ростов-на-Дону, 1996.
14. Платонов К.К. Структура и развитие личности. -М., 1986.
15. Психология индивидуальных различий. Тексты /Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, И.Я. Романова. -М., 1982.
16. Психология личности. Тексты /Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. -М., 1982.
17. Психология личности: тесты, опросники, методики / Авторы-составители: Н.В. Киршева, Н.В. Рябчикова. – М.: Геликон, 1995. – 220 с.
18. Райх В. Анализ личности. -М., 1998.
19. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. -СП.б, 1997.
20. Слободчиков В.И., Иссаев Е.И. Психология человека. -М., 1995.
21. Столин В.В. Самосознание личности. -М., 1983.
22. Холл К., Линдсей Г. Теории личности. -СП.б, 1997.
23. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности -СП.б, 1997.