Емоційність

Емоції – це реакції людини на зовнішні подразники, які мають яскраве суб´єктивне забарвлення й охоплюють усі види чуттєвості та переживань. Емоційність як властивість характеру людини психологічно охоплює всі сфери його діяльності. Однак, у мистецтві цей прояв характеру має особливе значення. Підвищена здатність до емоційності, з одного боку, дозволяє митцеві сповнити художній твір яскравими почуттями, а з другого – допомагає глядачам (слухачам, читачам) якнайповніше сприймати мистецькі образи.

Емоційність в екранних мистецтвах здатна виявлятись у всіх виражальних компонентах твору – від загального стилю до конкретних форм виявлення авторської емоційності через зображення та слово в кожному з кадрів. Визначний рівень емоційного ставлення до кінематографічного розкриття дійсності продемонстрували класики кіно – О. Довженко, Дзига Вертов, В. Пудовкін, С. Ейзенштейн, Ф. Фелліні, А. Тарковський, Ю. Іллєнко та інші.

Емоційність також суттєво впливає на здатність режисера згуртувати творчу групу, «заразити» її власним баченням екранного матеріалу, створити навколо себе ефективний творчо-виробничий колектив однодумців.

Здібності

Здібності - це відповідність між потребами певної діяльності і комплексом нервово-психологічних якостей людини, яка дає їй змогу якнайкраще опановувати цю діяльність і якісно володіти нею.

Слід розрізняти задатки й здібності, тобто вроджені і розвинуті, набуті під час практичної чи теоретичної діяльності.

Здібності також поділяються на дві головні групи: загальні (відчувати, сприймати, міркувати, переживати, до гри, до праці, до навчання тощо) і спеціальні, які безпосередньо впливають на формування типу творчого хисту (до сприйняття кольорів, словесно-логічні, до сприйняття звуків, до музики, техніки, живопису, режисури тощо).

Сукупність необхідних для певної творчої праці здібностей – обдарованість. А її вищі щаблі – високий ступінь обдарованості – талант і найвищий ступінь, на якому можуть створюватись унікальні, неповторні за рівнем впливу твори, - геніальність.