Всиновлення та взаконення

Крім народження дітей в законному шлюбі, батьківська влада встановлювалася шляхом узаконення або усиновлен­ня.

Узаконення - встановлення батьківської влади над влас­ними дітьми, але народженими поза шлюбом. Так, батько міг визнати своїми дітей, народжених в конкубінаті. Узако­нення провадилось за встановленою формою.

Усиновлення - встановлення батьківської влади над чужи­ми дітьми, з якими батько кровними узами не пов'язаний Усиновлення провадилось в формі арогації (arrogatio) чи адопції (adoptio). Арогація застосовувалася для усиновлення осіб свого права, тобто повнолітніх і самостійних в правово­му плані, адопція - для осіб чужого права, тобто тих, що знаходилися під владою домовладики. Внаслідок цього існу­вали різні формальні акти усиновлення. З часом формалізм усиновлення був значною мірою спрощений і його здійсню­вали на основі заяви перед судом чи імператором.

Узаконення і усиновлення дітей повністю прирівнювало­ся до народження їх в шлюбі, тобто вони повністю при­рівнювалися за правовим статусом до дітей, народжених в шлюбі. Вони отримували правовий статус та ім'я свого уси­новителя, право взаємного спадкування, поділу його соці­ального й громадського становища, на них поширювалася батьківська влада.