2015-09-07
301
Саме вона (карта) повинна стати «компасом» у роботі вчителя. На її основі можуть проектуватися всі основні уроки будь-якого предмета. Потрібно відразу зробити акцент на словах «проектування уроку». У системі РН неможливо написати «конспект уроку». Повинен бути орієнтовний, можливо багатоваріантний план уроку. Насправді, важко передбачити якийсь один варіант розвитку подій на уроці. Ми можемо йти на урок з одним завданням, але вирішувати повинні те, котре виникає безпосередньо в дітей. Під проектуванням уроку ми розуміємо прогнозування декількох можливих варіантів розвитку подій залежно від ситуації, що виникла. Учитель повинен по можливості бути готовим до будь-якого «непередбачуваного» повороту уроку.
Саме логіка розгортання предметного змісту в рамках навчальної діяльності визначила послідовність етапів роботи вчителі, що виражається в особливих типах уроків, характерних тільки для системи РН.
Відповідно до структури цілеспрямованої навчальної діяльності розроблено типологію уроків:
|
|
|
· уроки формулювання навчального завдання;
Урок постановки навчального завдання. Постановка навчальних завдань є, на думку самих же педагогів, одним із самих важких моментів їхньої роботи. Учителі (особливо ті, що мають великий досвід роботи в традиційній школі) мимоволі намагаються перенести свій досвід на ситуацію постановки навчального завдання. У результаті в їхній практиці часто присутні тільки зовнішні атрибути РН (жваві «дискусії», провокаційні помилки педагога, маніпуляції із предметами, ігри з казковими персонажами, колективні форми роботи). При цьому однак випадає головне: пошук загального способу рішення широкого класу практичних завдань.
1 етап уроку - створення «ситуації успіху». На нашу думку уроки постановочного типу повинні обов'язково починатися з конкретно-практичного завдання, що спирається на минулий «досвід» дитини. Діти повинні насамперед собі й іншим продемонструвати те, що вони вже вміють і знають. Інакше кажучи, учитель повинен створити «ситуацію успіху», що демонструє вже наявні в учнів певні способи роботи. Ми не рекомендуємо педагогам такі уроки починати з «спогаду про минуле» («Діти, давайте згадаємо, що ми робили на минулому уроці» або «Діти, згадаєте, у другому класі ми відкрили з вами наступний спосіб...» і т.п.). Потрібні конкретні практичні дії дитини. Тому перше завдання вчителя - підібрати таке необхідне практичне завдання, що вирішувалася б відомим дитині способом і було певною сходинкою до подальшого розгортання подій на уроці.
Це практичне завдання, спрямовану на демонстрацію «ситуації успіху» кожен учень повинен виконати індивідуально. На даному етапі уроку ми не рекомендуємо використати групову роботу.
|
|
|
Якщо більша частина учнів демонструє задуману вчителем «ситуацію успіху», то педагог і діти переходять на наступний етап уроку. Якщо виявиться, що дане практичне завдання викликало в дітей труднощів, то набуває чинності другий варіант розвитку подій (саме ці варіанти й проектує вчитель заздалегідь, щоб не виявитися безпомічним на уроці) - педагог повинен відмовитися від постановки нового навчального завдання й повернутися до іншого типу уроку, пов'язаному з дією контролю й оцінки (про це див. нижче). Необхідно розібратися в причинах труднощів, що виникли у дітей.. «Ситуація успіху» - обов'язкова умова переходу на наступний етап роботи на уроці. Результатом роботи на даному етапі уроку є:
1) емоційне задоволення дітей своїми знаннями й уміннями й позитивною оцінкою вчителем досягнень учнів;
2) основа, на якій більш чітко виявиться другий етап - розрив.
І чим старші діти (5-6 класи), тим більшою мірою зміщується акцент убік другої позиції.
Таким чином, уже за підсумками першого етапу уроку можливі два варіанти розвитку подій: або повернення назад до дій контролю й оцінки за засвоєнням попереднього способу дій, або перехід до другого етапу уроку - постановці навчального завдання.
