Точність слововживання. Випадки порушення норм слововживання (багатозначність слів, явище синонімії, омонімії, паронімії)

Точність слововживання — це ступінь відповідності значення слова у повідомленні його значенню в тлумачному словнику. Розрізняють такі ступені: точне, частково неточне та повністю неточне слововживання. За основу для визначення ступеня точності беруть контекст і словник.

1.БАГАТОЗНАЧНІСТЬ СЛІВ

А Слова можуть мати не одне, а кілька значень. Цю їх властивість і називають багатозначністю. Багатозначність слів здебільшого не заважає взаєморозумінню між людьми, оскільки слова при мовному спілкуванні завжди виступають у мовленні в певному контексті, в словесному оточенні і в конкретній мовленнєвій ситуації. Треба, однак, добре знати і розуміти значення слів, щоб належно користуватися ними, бо неправильно вжите слово може спричинитися до неясності або й перекручення думки.

У багатозначних словах одне із значень — первинне, перше. Його називаємо прямим значенням слова. Інші значення — вторинні, образні. їх називаємо переносними.

2.Синоніми

Українська мова за свою довгу історію виробила надзвичайно, розвинену синоніміку, здатну задовольнити найрізноманітніші потреби мовного загалу в тому, щоб найменувати, передавати те чи інше поняття з усіма його найтоншими відтінками й виразити всю гаму пов'язаних із ним емоційно-експресивних та оцінних нюансів.

Синоніми — слова або їх окремі значення, а також стійкі словосполуки, афікси, словотвірні типи, граматичні форми, зосібна синтаксичні конструкції, що при повній або частковій формальній відмінності мають тотожні чи майже тотожні значення.

Це явище є небажаним у сфері термінології, тут наявні переважно синоніми абсолютні, наприклад: апеляція — звертання, баланс — рівновага; вклад — внесок, лімітувати — обмежувати, процент — відсоток.

3.Омоніми

Омо́німи — це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. Це частково пов'язано з тим, що в українській мові слова пишуться та читаються однаково.

Омофони (фонетичні омоніми) — це слова, однакові за звучанням, але різні за написанням (стати по три — потри; вгорі — в горі).

Омографи (графічні омоніми) — це слова, які однаково пишуться, але фонетично відрізняються. В українській мові вони зазвичай різняться тільки наголосом (по́тяг — потя́г; за́мок — замо́к; бра́ти — брати́).

Омоформи (граматичні омоніми) — це слова, звучання яких збігається лише в окремих граматичних формах (покласти на віз — віз дрова; жовте поле — поле город).

Омоморфеми (омонімічні морфеми) — морфеми, які збігаються у написанні і вимові, але мають різні граматичні значення (чистий став(ок) — став, як вкопаний).

4.Пароніми

Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

Разом із тим треба пам'ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: незгоди («відсутність взаємопорозуміння,