Народний фронт у Франції: внутр. та зовн політика

ВНУТР ПОЛІТ: Напередодні виборів 1936 р. у Франції утворився блок лівих партій, в якому об'єдналися соціалісти, радикали, радикал-соціалісти і комуністи. - " Народний фронт".

У січні 1936 р. була опрацьована передвиборча програма НФ - була своєрід­ним компромісом вимог основних його учасників і складалася з трьох розділів:

1. " Політичні вимоги"- вимоги роззброїти і розпустити радикальні праві організації, скасувати закони, які обмежували свободу друку, розши­рити вільну діяльність профспілок, обстежити соціально-економічне становище фран­цузьких колоній.

2. " Економічні вимоги" - скасування надзви­чайних декретів уряду, спрямованих на "оздоровлення економіки", скорочення робочого тижня без зменшення заробітної платні, створення нац. фонду допомоги безробітним і надання їм робочих місць, програма декларувала зменшення оплати за торгові приміщення, заборону розпродажу майна за борги. Для полегшення становища селян передбачено встановлення гарантованих цін на с\г продукти і створення державного посередницького бюро для продажу зерна.

Для оздоровлення фінансів - запровадження додаткових подат­ків на прибутки монополій і значні майнові цінності, а також посилення контролю за д-стю великих банків та за експортом капіталу.

3. " Захист миру"- визначено головний напрям зовн-­політ. д-сті — міжнародна співпраця Фр. в рамках Ліги націй з метою створення колективної безпеки і системи пактів оборони та здійснення скорочення озброєнь.

НФ отримав перемогу на виборах. Форм. уряду затягнулося аж до червня, -страйки.

Уряд сформований на поч. червня 1936 р. за участю соціалістів і радикалів. Комуністи відмовились, проте заявили про його підтримку у виконанні передвиборчої програми. прем'єр-міністр - Леон Блюм(соціаліст п). Вирішив проблему страйків підписанням Матіньонських угод. -передбачали підвищення заробітної, обов'язковими для всіх підприємців стали колективні договори з робітниками, які регулювали рівень зарплати і умови праці. Підприємці зобов'язувалися поважати права профспілок і не здійснювати жодних санкцій проти страйкарів. Для контролю за виконанням колективних договорів робітники обирали спеціальні комісії. – страйки припинилися.

Основу соц. законодавства НФ - 3 договори. 1) скороч. робочого тижня на підприємствах з 48 до 40 год. без зменш. зарплати та запров. двох вихідних/тиждень за умови 8-годи. робочого дня. 2) двотижневу оплачувану відпустку і зниження оплати проїзду залізницею для відпускників на 40—60 %. 3) організо­вування громадських робіт для безробітних, підвищення пенсій колишнім фронто­викам і заробітної платні гірникам і державним службовцям. Для сільських меш­канців утворилася система допомоги багатодітним сім'ям, а для найманих с\г робітників — оплачувані відпустки.

Законодавство НФ посилило роль держави у регулюванні економіки. Уряд частково націоналізував військ. промисловість, заснував Нац. товариство французьких залізниць із змішаним державним і приват­ним капіталом, в якому 51 % акцій належало державі. Уряд взяв на себе всі витра­ти, пов'язані з модернізацією залізниць.

Проте з 1937 р. у процесі реалізації програми НФ – труднощі - Проведені урядом соціальні заходи збільшили дефіцит державного бюджету. Підвищення оподаткування великого капіталу призвело до таємного переведення коштів за кордон, приховування власниками розмірів своїх прибутків і до відмови сплачувати податки.

Лютий 1937 р- "перерва" в здійсненні соціальної програми, що загострило суперечності між партіями блоку. – екон криза + зростання безробіття, прискорилися інфляційні процеси. В пошуках виходу з кризи Л.Блюм в червні 1937 р. представив план оздоровлення економіки, - підви­щення непрямих податків на доходи населення і збільшення прямих податків на великі капітали + посилення контролю за валют­ними операціями з іноземними банками. Сенат відкинув урядові пропозиції, і Л.Блюм в липні 1937 р. пішов у відставку.

Новосформований уряд очолив правий радикал Камілл Шотан, включивши в нього соціалістів і радикалів. - політика суворої економії: скорочено витрати на соц. потреби, збільшено непрямі податки, проведено другу девальвацію франка.

В квітні 1938 р. лідер правих радикалів Е. Даладьє сформував уряд без соціалістів, включивши в нього представників Демократичного альянсу — партії ліберального спрямування. - курс на оздоровлення еконо­міки: уряд дозволив підприємцям збільшу­вати тривалість робочого тижня, зобов'язував робітників відпрацювати години, втрачені під час страйків. Було збільшено податки на 8 % і проведено третю девальвацію франка. = відхід від передвиборчої програми, глибоку кризу Народного фронту і початок його розпаду.

ставлення до гром. війни в Іспанії – 1) уряд Л. Блюма- політикау "невтручання" у внутрішні справи Іспанії, 2)комуністи вимагали виступити на підтримку республіканського уряду, організували в країні збір коштів на користь іс­панських республіканців і навіть таємну переправу через кордон добровольців. + вимагали від уряду посилити наступ на праворадикальні спілки і союзи, кваліфікую­чи їх як фашистські організації, а також на різні спортивні і воєнізовані об'єднання.

ЗОВН ПОЛІТ: Урядовий курс на "невтручання" і "умиротворення" агресорів, здійснюваний разом з ВБ, призвів до ще більшого падіння його авторитету Уряд Шотана не вдався до рішучих дій, коли в березні 1938 р. німецькі війська окупували Австрію, а прем'єр Даладьє, порушуючи раніше підписані договори про взаємодопомогу з СРСР і Чехословаччиною, взяв участь у Мюнхенській угоді, що передбачала передачу Німеччині Судетської області і поклала початок розчлену­ванню Чехословацької держави. Після Мюнхенської конференції соціалісти і кому­ністи посилили критику Даладьє за його зраду союзної Чехословаччини і перейшли в опозицію. Народний фронт розпався остаточно.