Офіційно-діловий стиль історично базується на документах
доби Київської Русі й адміністрації Великого князівства Ли-
товського, гетьманських канцелярій, юридичних актах міських
урядів (XV–XVII ст.). Цей стиль зазнав лексико-граматичного
впливу російської канцелярської мови та мови австро-угорських і
польських канцелярій. Якщо на російську літературну мову свого
часу відчутно вплинула канцелярська сфера, то українська літе-
ратурна мова ближча до народної.
Традиційно виділяються такі підстилі офіційно-ділового
стилю:
Законодавчий адміністративно-
Канцелярський дипломатичний
закони, укази,
статути,
постанови
накази, інструкції,
розпорядження,
довідки, звіти, заяви
міжнародні угоди –
конвенції;
повідомлення –
комюніке; звернення –
ноти; протоколи
Одностайної думки щодо підстилів офіційно-ділового стилю,
на жаль, немає. Так, Н.Непийвода виділяє такі офіційно-ділові
тексти: юридичні, управлінські тексти, тексти ділових листів.
Поза класифікацією залишилися дипломатичні тексти.
Відповідно до іншого погляду, який запозичено з російської
стилістики, виділяють два підстилі:
• офіційно-документальний (мова дипломатії та мова
законів);
• побутово-діловий (мова ділових паперів і службове ли-
стування). (Хоча складова терміна “побутово-” не зовсім вдала,
тому що окремо виділяють розмовно-побутовий стиль. І невже
мову ділових паперів і службове листування можна класиці ку-
вати як побутово-ділову?)
Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу ділових
(місцевого, галузевого, державного діловодства) та юридично-
правових, виробничо-економічних і дипломатичних відносин.
Офіційно-діловий стиль використовується у процесі
спілкування в державно-політичному й економічному житті,
законодавстві, адміністративно-господарській діяльності.
Основне призначення офіційно-ділового стилю –
регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і су-
спільно-виробничій сферах, обслуговувати громадянські потреби
людей у типових ситуаціях.