Гендерні аспекти спілкування

Характер спілкування, його стратегія, тональність великою мірою залежить від гендерних (тобто соціостатевих) статусів учасників спілкування. Гендерна диференціація як природний процес, природні відмінності між чоловіком і жінкою відображаються у конкретних мовленнєвих ситуаціях, на що не можна не зважати. За висновками учених, в українській традиції домінують ознаки двох соціотипів (протилежних, але все-таки психологічно сумісних): етико-інтуїтивний інтроверт (псевдонім «Миротворець») та логіко-сенсорний екстраверт (Псевдонім «Адміністратор») Перший тип характеризується розвиненішою почуттєвою сферою, що переважно притаманна мовленню жінок, а другий – раціональною, достатньо помітною у мовленнєвій поведінці чоловіків [7, с. 29].

Як засвідчує спостереження за живою мовною практикою, комунікативна поведінка жінок часто експресивна, надто емоційна, не завжди послідовна. Очевидно, з цими характеристиками асоціюється словосполучення “жіноча логіка”. У цьому виразі передано особливості сприймання й осмислення світу жінкою. Відтак жіноча логіка – це особлива логіка у діях, вчинках, мовленнєвій поведінці. Статистично жінки балакучіші за чоловіків. Їхня балакучість відбита й у фольклорі. Відомий фольклорний вираз «язиката Хвеська», який, до речі, вживають і на означення чоловіків певної вдачі, хоча для цього вистачає відповідних “чоловічих” іменників: базіка, базікало, балакун, дурноляп, клепало, патякало, талалай, баляндрасник, цокотун, торохтій, пустомолот, пустодзвін та ін.

Відповідно до традицій мовленнєвого етикету, закріплених у народній практиці спілкування, чоловік перший ввічливо вітається із жінкою. Зазвичай українське привітання добридень доповнюється побажанням здоров’я, а гендерна належність при цьому підкреслюється невербальними засобами спілкування, зокрема рукостисканням чоловіків або цілуванням руки жінки, що є з боку чоловіка виявом поваги і власної шляхетності.

Мовці ніколи не повинні забувати про культуру спілкування, етикетність мовленнєвої поведінки, яка полягає у вмінні відчувати співрозмовника, встановлювати зворотний зв’язок, а передусім дати людині висловитися. Що більша відмінність між учасниками спілкувального акту, то вищим має бути рівень етикетності мовлення. Одна річ, коли студент розмовляє з колегою із академгрупи, інша – з жінкою-професором. В ідеалі мовленнєва поведінка завжди має бути підпорядкована правилам доброго тону, пошануванню чужої та власної гідності [7, с. 29].

Гендерна рівність є ознакою розвинутого міцного суспільства, його демократичності. Гендерне дослiдження у мистецтві засвідчує, що найпродуктивнішим видається підхід до гендеру з позицій герменевтики як до реальності, опосередкованої знаками, символами і текстами. Такий підхід дозволяє визначити гендер як свого роду міждисциплінарну категорію, в основі якої переплітається безліч наук про людину, про її не тільки біологічну, але й соціально і культурно зумовлену специфіку, як сукупність обставин, подій і дій, у центрі яких перебуває людина, особистість.

Гендерні аспекти спілкування дійсно важливі у сучасному житті суспільства, яке розвивається дуже динамічно. Відомо, що суспільний характер мовленнєвого спілкування (стратегії, стилі, тональності тощо) залежить, окрім всього іншого, і від соціальних комунікативних статусів мовців. Але зараз не можна нехтувати і тим фактом, що окрема роль успішності комунікації належить гендерному статусу учасників комунікації. Як відомо, жіночий стиль спілкування характеризується орієнтацією на взаємодію, довіру, більш відкрите висловлювання своїх емоцій. Жінки більш чутливо розуміють комунікативний контекст, більш комунікабельні, менш категоричні. Чоловіки більше схильні до лідерства, їх самооцінка більш висока, вони більше концентруються на суті завдання, яке повинні виконати. Важливо навчитися розрізняти ці гендерно орієнтовані відмінності у спілкуванні і використовувати ці знання для кращого взаєморозуміння, для оцінки намірів людини, тобто для аналізу комунікативної поведінки комунікантів у реальному повсякденному і діловому спілкуванні.