Класифікація кредитних операцій банків

ТЕМА 7

КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ

1. Класифікація кредитних операцій банків

2. Поняття кредитного механізму та основні етапи процесу

банківського кредитування

3. Особливості видачі позик та порядок їхнього оформлення

4. Кредитний ризик та методи управління ним

5. Оцінювання кредитоспроможності клієнта як метод мінімізації

кредитного ризику

6. Форми забезпечення повноти та своєчасності повернення позик

7. Порядок формування та використання резервів для покриття втрат

від кредитної діяльності банків

8. Кредитна політика банківських установ

Класифікація кредитних операцій банків

Кредит – це економічні відносини між юридичними фізичними особами та державою щодо перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотків. Отже, це передусім суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах повернення, строковості, сплати, цільового використання та реального забезпечення.

Відповідно до міжнародних стандартів банківські кредити класифікуються за рядом ознак:

1. За роллю банку в наданні кредиту виділяють:

• первинні кредити — це кредити, які банки надають клієнту у вигляді безпосереднього виділення коштів у тимчасове користування чи відкриття кредитної лінії (прямі кредити) або якщо банк початково надає у кредит не гроші чи товари, а власну кредитоспроможність (непрямі кредити) — надання гарантії;

• похідні кредити (посередництво у кредиті) — це кредити, які банк надає як посередник між іншими банками чи фінансово-кредитними інститутами, тобто виникає ситуація, коли банк, щоб відповідати вимогам універсальності, для надання кредитів своїм клієнтам із самого початку планує долучити до кредитування третю особу, а отже, перекласти фінансування на іншого кредитора.

2. За формою банківського кредиту виділяють:

• прямі кредити — це кредити, які надаються шляхом:

— надання коштів чи товарів відповідно до принципів кредитування:

– дисконтний кредит;

– ломбардний кредит;

– іпотечний кредит;

— відкриття кредитної лінії:

– овердрафтний кредит;

– контокорентний кредит;

— кредитні сурогати:

– факторинг;

– лізинг;

• непрямі кредити – це використання кредитоспроможності банку як гарантії виконання зобов’язань клієнтом банку:

– акцептний кредит;

– авальний кредит.

3. За економічними суб’єктами-позичальниками розрізняють:

• кредити органам державного управління;

• кредити суб’єктам господарювання;

• кредити фізичним особам.

4. За валютою кредиту виділяють:

• кредити в національній валюті;

• кредити в іноземній валюті;

• мультивалютні кредити.

5. За строками користування розрізняють:

• короткострокові — до 1 року;

• онкольні — кредити, погашення яких відбувається не у чітко зазначений термін, а за вимогою банку;

• середньострокові — до 3 років;

• довгострокові — понад 3 роки.

6. За формою забезпечення кредити поділяються на:

• забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

• гарантовані (банками, іншими фінансовими посередниками);

• з іншим забезпеченням (порука);

• незабезпечені (бланкові);

• інші (неустойка, притримання).

7. За методами надання виділяють:

• разові кредити – це кредити, рішення про надання яких банк приймає окремо щодо кожного виду кредиту на підставі відповідних документів;

• кредитну лінію – надання банком кредитів у межах попередньо визначеного ліміту кредитування. Ліміт встановлюється на певний строк, наприклад на рік, протягом якого позичальник може у будь-який час отримати позику в межах затвердженого ліміту без додаткових переговорів з банком. Водночас кредитну лінію можна подати так:

• револьверні кредити – кредити, які надаються банком у межах встановленого ліміту, використовуються повністю або частинами і відновлюються відповідно до погашення раніше виданих кредитів;

• сезонні кредити;

• контокорентні кредити – кредити, надання яких відбувається через спеціальний контокорентний рахунок, при цьому банк здійснює всі операції позичальника за поточними вимогами та зобов’язаннями:

• овердрафтний кредит – кредит, надання якого здійснюється через основний поточний рахунок і в будь-який момент можна отримати кредит у межах певного ліміту;

• гарантійні кредити – це кредити, які є лише зобов’язаннями сплатити в разі потреби протягом певного періоду з обов’язковим стягненням комісії.

8. За порядком погашення:

• погашення кредитів водночас передбачає сплату суми кредиту та відсотків за ним у кінці терміну;

• погашення кредитів у розстрочку означає, що позичальник повертатиме кредит певними частинами протягом терміну кредитування.

9. За ступенем ризику кредиту розрізняють:

• стандартні кредити — це кредити, за якими кредитний ризик є незначним і становить 1% чистого кредитного ризику;

• кредити під контролем — це кредити, за якими кредитний ризик є незначним, але він може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5% чистого кредитного ризику;

• субстандартні кредити — це кредити, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20% чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та у строки, передбачені кредитним договором;

• сумнівні кредити — це кредити, за якими виконання зобов’язань з боку позичальника банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника і рівня забезпечення) під загрозою, а також є низькою ймовірність повного погашення кредитної заборгованості, яка становить 50% чистого кредитного ризику;

• безнадійні кредити — це кредити, ймовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника банку (з урахуванням фінансового стану позичальника й рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими кредитами становить 100%.

Визначення відповідного виду кредиту здійснюється з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. При цьому чистий кредитний ризик слід розуміти як ризик невиконання позичальником зобов’язань, скоригований на вартість наданого позичальником забезпечення.

10. За характером процентної ставки виділяють:

• кредити з фіксованою процентною ставкою — кредити, за якими процентна ставка встановлюється один раз на весь період кредитування;

• кредити з плаваючою процентною ставкою — це кредити, умовами договору яких передбачено перегляд процентної ставки протягом терміну кредитування з метою зменшення ризику недоодержання прибутку або усунення збитків, особливо в умовахнестабільної економіки.

11. За кількістю кредиторів розрізняють:

• кредити, які надаються одним банком;

• консорціумні кредити — кредити, що надаються об’єднанням банків, в якому один з банків є головним, тобто він відповідає за погодження умов кредиту з клієнтом, а після укладення договору здійснює безпосереднє надання кредиту за рахунок коштів, які виділили інші банки — члени консорціуму;

• двосторонні кредити — кредити, які передбачають участь у наданні кредиту не менше, ніж двох банків. На відміну від консорціумного кредиту, переговори з клієнтом здійснюються кожним банком окремо.

Здійснення кредитних операцій комерційних банків передбачає наявність певних умов, без яких неможливою є взаємодія кредитора і позичальника у процесі організації відповідних відносин.

До основних умов банківського кредитування належать такі:

1. Операції проводяться тільки в межах вільних кредитних ресурсів у національній або іноземній валюті.

2. Банки враховують з необхідність забезпечення поєднання своїх інтересів з інтересами вкладників та загальнодержавних інтересів.

3. Для забезпечення власної стійкості операції проводяться з дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів. При видачі кредитів у іноземній валюті в обов’язковому порядку повідомляється про це в НБУ.

4. Рішення про умови та порядок надання кредиту приймається колективно і визначається Правилами банку.

5. Кредити надаються тільки право- та кредитоспроможним позичальникам, які мають власні оборотні кошти та самостійний баланс.

6. Позики видаються на забезпечення потреб сфери виробництва і сфери обігу, фізичним та юридичним особам незалежно від форми власності й організаційної будови.

7. Всі питання у кредитних взаємовідносинах будуються на договірній основі.

Забороняється надання кредитів на такі цілі:

• покриття збитків від господарської діяльності позичальників;

• формування статутних фондів;

• погашення раніше отриманих позик;

• придбання цінних паперів інших підприємств і організацій;

• без відповідного забезпечення, крім випадків надання бланкових кредитів.