Література для самостійного опрацювання

1. Волин Р. Оправдание Сократа: Замечательная и ужасная жизнь Ганса-Георга Гадамера / Пер. Ю. Жиловеца // Лефт.ру/Левая Россия - 2003. - № 17.

2. Габермарс Ю. Філософський дискурс Модерну. – К., 2001.

3. Герменевтика. - Спб., 2004.

4. Гірц К. Інтерпритація культур. – К., 2001.

5. Малахов В.С. Воспоминание о Х.-Г.Гадамере // Вопросы философии. - 2002. - № 9. - С. 172-177.

6. Михаилов И.А. Переписка Дильтея и Гуссерля. Экзистистенциальные истоки феноменологии // История философии. - № 1. - М., 1997. - С.71-80.

7. Михайлов И. Дильтей // История философии. Запад-Россия-Восток. - Под ред. Н.В. Мотрошиловой. - Кн. 3. - М., 1998.

8. Після філософії: кінець чи трансформація? – К., 2000.

9. Плотников Н. Человек-традиция. Памяти Гадамера // Отечественные записки. - 2003. - № 1.

10. Плотников Н.С. Жизнь и история: Философская программа Вильгельма Дильгея. - М., 2000.

11. Речи о религии к образованным людям, её презирающим. Монологи. - М., 1994.

12. Рікер П. Сам як інший. – К., 2000.

13. Шестакова М.А. Функции здравого смысла в герменевтике Гадамера // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. - 1999. - № 4. - С. 90-100.

14. Ящук А.Н. Методологические принципы критики исторического разума В. Дильтея // Методология науки. - Томск, 1998. - Вып. 3. - С. 226-229.

П

Рагматизм

«Геніальність – це всього-навсього

незвичний погляд на речі».

Уїльям Джемс

Прагматизм – філософська течія, яка зводить суть понять, ідей, теорій до практичних операцій підкорення навколишнього середовища і розглядає практичну ефективність ідей як критерій їх істинності.

Засновник прагматизму Ч. Пірс. Основні твори: «Зібрання статей»

Чарлз Пірс 1839 - 1914 рр.

у 8-ми томах, «Листи до леді Велбі». Пірс вважав, що поняття про об’єкт можна досягнути лише шляхом розгляду всіх практичних наслідків, які випливають із дій з цим об’єктом. Наше знання про об’єкт завжди залишається гіпотетичним. Навіть математичні та логічні судження можна заперечити контр-прикладними.

Пірс висунув програму «реконструкції у філософії»: вона повинна бути не роздумами про основи буття і пізнання, а загальним методом вирішення проблем, що постають перед людьми в різних життєвих ситуаціях у процесі їхньої практичної діяльності, яка відбувається у світі, що постійно змінюється.

Основну увагу Пірс звертає на проблему істини. Він визначає її як ясне, виразне, незаперечуване знання на даній стадії пізнання. Істинність – умова практичної придатності, результативності у практиці. Значення істини, її надійність визначаються корисністю. Практичний інтерес причиною нашої зацікавленості в пошуках істини, тобто наші вольові прагнення попереджують дії розуму, одночасно стимулюючи його. Сама по собі істина може бути тільки відносною, оскільки практика вимагає її безпосереднього оновлення.

Ідеї Пірса розвиває У. Джемс. Основні твори: «Принципи психо-

Уїльям Джемс 1842 - 1910 рр.

логії», «Різноманітність релігійного досвіду», «Плю-ралістичний всесвіт» та ін. Всесвіт, за Джемсом, складається з первісно «нейтральної речовини», яка у процесі її пізнання і «обробки» диференціюється на «фізичне» та «психічне», на свідомість і матерію. Дійсність безмежно багато формна, плюралістична. Всі явища і факти поєднані лише зовнішніми функціо-

нальними зв’язками», між ними не існує сутнісної залежності. Заснований на ідеї зовнішніх зв’язків плюралізм логічно уможливлює випадковість, непередбачуваність, появу нового, свободу. Вольовими зусиллями людина конструює із «потоку життя» певні речі, які існують як наслідок досвіду: «досвід і реальність», за Джемсом, одне й те саме. Практично діючи у царині випадковостей, суб’єкт виробляє уявлення про ідеї, поняття, теорії, які є розумовими засобами його пристосування до дійсності (інструменталізм).

Критерієм істинності теоретичних конструкцій виступає їх корисність для людини. Прагматичний метод поціновує значення всіляких теоретичних побудов за їх «наявну вартість» у конкретних обставинах (утилітаризм).

Філософія, вважає Джемс, повинна сприяти не осмисленню начал буття, а створенню загального методу вирішення життєвих проблем. Мета мислення полягає у виборі засобів, необхідних для досягнення успіхів, адже вісь світу, за словами Джемса, проходить через егоїстичні центри людини.

З усіх представників прагматизму найсильніший вплив на духовне життя США здійснив Дж. Дьюї. Основні праці: «Реконструкція філософії», «Людська природа й поведінка», «Досвід

Джон Дьюї 1859 - 1952 рр.

і природа» та ін. На його думку, завдання прагматизму – найкраще допомогти людині влаштуватися у світі. Головна проблема сучасності – встановити правдиві відношення між досягненнями науки і людськими цінностями. Людина постійна потрапляє в серію неочікуваних ситуацій, де наш світогляд обмежено рамками умов, які склалися в даний момент і вима-

гають прийняття швидкого рішення. В цих умовах звички вже не спрацьовують, і, щоб вийти з цього становища, ми повинні звернутися до більш ефективного інструмента регуляції нашої поведінки. Таким інструментом є інтелект. Його роль полягає в тому, щоб невизначену, проблематичну, сумнівну ситуацію перетворити на визначену, вирішену. При цьому ідеї, теорії покликані виступити в ролі життєво необхідних інтелектуальних інструментів.

Істинні ті концепції, ідеї і теорії, що є результативно-вигідними, плідно працюють у життєво важливих обставинах, ведуть до досягнення прагматичних цілей. Дьюї прив’язує істину до тієї ситуації, в якій вона з’явилась, і не вважав за можливе поширити її повноваження за межі даної ситуації. Але кожна ситуація унікальна, і навіть якщо вона в чомусь схожа на іншу, все ж структура її змісту ніколи не буває двічі цілком однаковою. Звідси випливає, що вік будь-якої істини дуже короткий; істина подібна до актора, який грає свою роль лише один-єдиний раз.