Добовий моніторинг артеріального тиску
Функціональні дослідження сечового міхура (за необхідністю)
Ехоенцефалографія
Фонокардіографія
Ехокардіографія з оцінкою функціонального стану
Ультразвукове дослідження кісток
Екскреторна урографія – в період ремісії
Мікційна цистографія – в період ремісії (за необхідністю)
Гепатобілісцинтіграфія
Виділяють 3 варіанти НС:
1. епізодичний;
2. персистуючий;
3. прогресуючий.
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ
В періоді розгорнутих клінічних проявів захворювання з НС та на початку зворотнього розвитку захворювання лікування здійснюється в умовах стаціонару і включає режим, дієту, диференційоване призначення етіотропних, патогенетичних, симптоматичних засобів в залежності від важкості, допоміжних характеристик та морфологічної форми ГН. Патогенетичне лікування призначається після уточнення діагнозу на фоні симптоматичної терапії.
Підтримуюча терапія проводиться до 1-2,5 років. Її об’єм залежить від чутливості до лікування, ускладнень, частоти рецидивів ГН.
|
|
Перед призначенням препаратів враховуються:
- можливість спонтанної ремісії;
- необхідність призначення симптоматичної терапії ще до застосування патогенетичних засобів;
- можливі ускладнення та побічні ефекти лікування.
Основним принципом лікування залишається індивідуальний підхід.
Режим фізичного навантаження
В періоді розгорнутих клінічних проявів – ліжковий режим протягом не менше 2 тижнів від початку захворювання (чи загострення).
Розширення режиму (кімнатний) – при зменшенні активності патологічного процесу в нирках (зменшенні набряків, артеріальної гіпертензії, макрогематурії). Поступове включення лікувальної фізкультури.
Період ремісії – загальний режим за віком, з обмеженням тривалого ортостатичного навантаження, виключенням переохолоджень.
На фоні підтримуючої патогенетичної терапії рекомендовано продовжити амбулаторне спостереження. Протипоказані фізичні та психічні перевантаження, фізична робота, переохолодження.
Обмеження солі проводиться:
- в перші 2 тижні гострого процесу;
- при вираженному набряковому синдромі надалі;
- при наявності значної артеріальної гіпертензії.
Обмеження вживання м`яса показане:
- в перші тижні гострого процесу;
- при азотемії, що зберігається.
Під час глюкокортикоідної терапії, при застосуванні сечогінних препаратів
необхідно збільшити споживання калію та кальцію в продуктах (сухофрукти, печена картопля, кефір, молоко, курага, ізюм, негострі сири).
Овочі та фрукти не обмежують (як джерело вітамінів та мінеральних солей), вживають їх у вигляді пюре, салатів.
|
|
Після зникнення набряків, артеріальної гіпертензії та зниження рівня протеїнурії в добовому раціоні збільшують кількість білків (80-90 г). Зважаючи на наявність гіпертензії хворим потрібно зменшити в раціоні кількість солі та продуктів з підвищеним її вмістом (ковбаси, копченості, гострі сири, шинка). Страви готують без солі, а сіль додають потім (4-5 г на добу). Поліпшенню смакових якостей страв сприяє вживання цибулі, хріну, гірчиці, кмину.
Бажано вживати несолоний (ахлоридний) хліб, якщо такого немає, перевагу віддають білому хлібу.
Враховуючи наявність гіперліпідемії, хворим рекомендують обмежувати кількість тваринних жирів.
Рекомендують розвантажувальні дні – фруктові, овочеві або змішані із включенням продуктів з високим вмістом калію.
Вживання рідини
Прийом рідини обмежується при порушенні функції нирок, значних набряках та гіпертензії. В інших випадках кількість спожитої рідини не обмежується, але контролюється. Об`єм отриманої рідини (випито + спожито з їжею + введено довенно) має відповідати втратам (діурез напередодні + блювота + рідкий стілець +200-250 мл (чи 250 мл/кв. поверхні тіла).
Питний режим включає чай, лужну мінеральну воду, чисту воду, компоти (з сухофруктів), молочні продукти.