Обзор истории славянских литератур» (1865, 1879) О. Пипіна та В. Спастовича 8.1

Якщо гов. про вплив рос авт. На істор укр. літ мусимо вказати пипіна. Ключ постать. Сучасник франка.один з найобєкт істориків.

1865-. Обзор истории славянских литератур» О. Пипіна та В. Спастовича. Вони відводять розділ«история малорус л-ри»

1879- друге видання в якому Пипін значну увагу відводить літ. Галичини.

Методологічний досвід О. Пипіна в його «Історії слов’янських літератур»65 був, на думку І. Франка, над­звичайно важливим, оскільки російський дослідник, проаналізувавши історію української літератури (літе­ратури Наддніпрянщини, Галичини та Угорської Руси), показав її суттєву відмінність від російської.

Відповідно до ідей слов’янського відродження, заде­кларованих у праці «История славянских литератур(1879), О. Пипін вважав, що кожен слов’янський народ має право на свою літературу і культуру. За українцями він залишав право на національну літературу, але їхнього права на повноцінну національну культуру, складовою якої є національна література, не визнавав.

 

2.2 БІЛЕТ № 2

2 Відгук М. Дашкевича «Отзыв о сочинение г. Петрова «Очерки истории украинской литературы ХІХ ст.» 1885

М. Петров одним із перших учених-росіян характеризував українську літературу як естетичне явище, що мало внутрішні корені для свого розвитку. Не так праця Петрова мала важливе знач. як її резонас. Йдеться про рецензію Дашкевича яка по суті поставила питання про наукове вивч іст. укр. літ. П. визнавав право укр. мати свою літ. вважав, що ця літ – виклад дух життя народу, відображає його прагнення і переживання. Але водночас перебуває під впливом 2-х сусідніх нар.- рос і пол.. з одного боку є наслідком дух розвитку а з іншого маючи таких двох сусідів вона відтворює те що відб у інших народів.

Про перебільшення впливів сусід народів гов. в 1 чергу дашкевич.

Осн ідеї рецензії

Д. оцін.є вел. Внесок Петрова у розвиток історіографії літ.але разом з тим принцип історизму(для д. це осн.) у роботі П. не був проведений.тобто П. показав що укр. літ витворила дух скарби народу але не показав історичного росту від початків літ. періоди розгл як окремі.

Д гов що іст літ розгул у зв’язку із сусп.. подіями. Причини появи літ тв.. шук у сусп.. житті.

Д. звертає увагу що П. неточно трактує впливи сусідніх літ на укр.. д ствердж. Що ці впливи були але в іст укр. літ не більше і не менше ніж в кожній нац.. літ. кожна нац.. літ живиться своїми соками але не може оминути впливів сусідніх культур.

Рецензія Д. мала резонанс у сусп.. Вик. Прогностичну фунцію, витворила цілий комплекс питань.

Д. зверт увагу що важл. що укр. літ твориться по 2 боки Збруча.

І. Франко відзначив вплив рецензії М. Дашкевича на працю М. Петрова та на розвиток історіографії українського літературознавства. З цієї рецензії почалася наукова історія української літератури. Методологічно вона довела необхідність рівнозначного трактування української, російської, польської літератур.

 

 

8.2 Дискусія 1890 з приводу «Історії літератури руської» О. Огоновського (статті О. Пипіна, О. Огновського, М. Комарова, І. Нечуя-Левицького). В «Історії літератури руської» О. Огоновський, обстоюючи концепцію української як окремої літератури, що бере початок від епохи Київської Русі, стверджував, що ця література є духовним надбанням українського народу, який живе на своїх етнічних землях у межах Російської та Австро-Угорської імперій. Проти цього положення виступив О. Пипін у надрукованій у «Віснику Європи» рецензії «особая история руск лит» на працю О. Огоновського.Пипін критикує. «іст літ рус» Огон, каже що вона не має права на існування. В тому розумінні що іст літ може мати лише той народ що має державність. Тобто укр. літ може бути лише для дом. вжитку.Укр. можуть вивчати місцеву літ але вона вливається у русло рос.

з інш. боку пипін вих. з конц. Погодіна(укр. як нація з 14 ст.. культ к русі належ рос.)

1892ог відповідає питіну в «зорі»--укр як і будь яка нація мають право на існ нац літ і вона має причини для розвитку. Що не кожен народ що не має держ не може мати своєї літ. далі ог називає епоху К русі – укр..

Другим виступив Комаров- у формі бібліогр нотаток. друк на ст. газети «діло».

Найґрунтовнішим аргументом

проти методологічних позицій у статті Пипіна «Особая история русской литературьібула розвідка

І. Нечуя-Левицького (вийшла під псевдонімом І. Баштовий 1893, перед тим друкувалася в окремих часописах) «Українство на літературних позвах з Московщиною», яка чітко заявила позиції національно-свідомої інтелігенції стосовно розвитку української літератури

Н.- Л. гов. що Пипін: написав оцінювання не як вчену критику а як публіцистичну статтю. Багато пише про українофільство,робить замах на границі укр. літ. Пише спонтанно кидає погляди зопалу. Його погляди однобічні, публіцистично-політичні, а не критико-літературні.Праця вишла як боротьба двох рус. народностей.

Осн. теза Н-Лев – що не тільки народ який має державність може претендувати на іст літ. А і народ який не має державності. І як приклад наводить китайський народ. Це порівняння викликало вїдливе зауваж Франка. Який каже «Н-Лев талановитий письменник, всеобіймаюче око України, але в науці був дилетантом»

Обстоювання прав українського народу—основний предмет полеміки І. Нечуя-Левицького з

О. П ипіним. І. Нечуй-Левицький логічно доводив, що

О. Пипін ґрунтувався не на наукових висновках

М. Костомарова, на статтю якого посилався, а на шовіністичних твердженнях М. ГІогодіна щодо давньої історії українців та росіян.

О. Пипін переконував, що українці адміністративно,

духовно, культурно приросли до Московщини, і тому

їхня література має розвиватись у загальноросійському руслі. На противагу йому І. Нечуй-Левицький розглядав українську літературу як літературу європейську,незалежну від російської

 

БІЛЕТ № 10