Праця як предмет наукового економічного дослідження

Праця — це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної окремої людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невіддільним від людського життя. Праця — це свідома дои'льна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей. Праця — це першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. Змінюючи в процесі праці навкол? шнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства. Більше того, праця є однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації і самовдосконалення людини, що вже з іншого боку, але також є могутнім чинником суспільного прогресу.

Особливості праці як об'єкту дослідження, полягають втому, що, по-перше, праця — це доцільна діяльність людей по створенню благ та послуг, яка повинна бути ефективною, раціонально організованою; по-друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремої особи, але і будь-якого підприємства чи організації, а також суспільства в цілому; по-третє, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які утворюють стрижень суспільних відносин нарівні економіки в цілому, на рівні регіону, підприємства і мікроколективу.

Особливого значення грамотне дослідження всіх, а надто — соціально-економічних аспектів процесу праці набуває в наш час у зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються чи?:ають відбуватися саме в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів людей і викликаючи закономірне протистояння суб'єктів цих відносин (передусім роботодавців та найманих працівників).

Ми визначаємо працю як свідому цілеспрямовану створюючу діяльність; прикладання чобиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; як процес перетворення ресурсів природи в цінності і блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адмініст­ративних), так і внутрішніх спонукань; як вияв людської особистості.

В такому визначенні праця включає в <ебе, окрім традиційних видів людської діяльності, також творчі, новаційні її види, зокрема підприємництво. Метою творчих видів діяльності є створення нових ідей, образів, методів, уявлень, технологій тощо. Результати творчості вчених, винахідників, підприємців, художників, письменників, артистів складають в розвинених країнах вагому частину національного багатства, а їхі я частка в національному доході невпинно зростає. Тому ми визнаємо творчість одним із видів праді, який, щоправда, має суттєві особливості.

Як самостійній економічній категорії таці притаманні кількісні й якісні характеристики. Кількісна характеристика праці полягає у то ту, що вона є витратою певного обсягу енергії. З економічної точки зору кількісна характер) етика праці проявляється в таких поняттях, як чисельність зайнятих, тривалість робочого дн і, трудомісткість, інтенсивність праці тощо. Якісна характеристика праці проявляється в таких потяттях і категоріях, як складність роботи, професійна специфіка, якість кінцевих результатів праці продукції, послуг), ефективність витраченої праці, відповідальність за трудову діяльність тошо.

В системі людської життєдіяльності ггр; ця синтезує не тільки економічні, але й соціальні функції, оскільки вона узагальнює достатньо с кладний спектр економічних і соціальних відносин. Серед завдань, що реалізуються цією категорією, — стан виробничо-технічних умов праці, матеріального і культурного рівня життя трудящих, підвищення їхнього загальноосвітнього і професійного рівня, територіальний і галузев й розподіл трудового потенціалу тощо. Іншою, не менш важливою, практичною функцією праці є її роль у формуванні системи соціально-трудової діяльності, а саме: дотримання виробничої і громадської дисципліни, відповідальність за якісне та своєчасне виконання завдань та ін. Ще оді ією практичною функцією праці виступає синтез фактор: з соціального, економічного, соціальо-йолітичного та суто психологічного характеру, реалізація яких в практиці роботи підприємс в у ринкових умовах господарювання зростає. Це,перш за все. колективність, організованість, ступінь врахування потреб, інтересів, цінностних орієнтацій працівників. Ігнорування або недосцінка цих передумов у процесі трудової діяльності суттєво обмежує і знижує потенційні можливості праці.