2018-01-08
851
Психотерапевтичний напрям – підхід, що має власні дискурс та уявлення щодо розуміння особистості й характеру порушень особистості та логічно пов’язану з цим систему психотерапевтичних впливів. Бувають директивні (орієнтовані на проблему) та не директивні (на клієнта); с имптоматичний (спрямований на роботу з певним симптомом або їх групою) та патогенетичний (виявлення причини, яка призвела до виникнення відповідної патологічної симптоматики). За каналом, через який відбувається взаємодія з клієнтом: вербальний (психоаналіз ), тілесний (тілесно орієнтована психотерапія), візуальні образи (психосинтез), полімодальний (гештальт). За тривалістю: короткочасний, довготривалий; за об’єктом – груповий ат індивідуальний.
На здобутки певних наук – медицини, філософії, психології – спираються психотерапевтичні моделі – це відособлена форма психотерапії, що використовує базові поняття та настанови певної сформованої галузі знань.
| Модель | Мета | Об’єкт впливу | Форма впливу | Результат |
| Релігійна | Служіння, турбота | Душа | Церковні таїнства та релігійні обряди | Спасіння душі |
| Психологічна | Допомога | Особистість | Терапевтичні відносини, спілкування | Розв’язання проблем, особистісне спасіння |
| Психіатрична | Лікування | Поведінка і стан психіки | Модифікувальний вплив | Нормальність психічного функціонування |
Способом реалізації певної психотерапевтичної моделі або напряму є метод психотерапії – певна техніка (гіпноз, релаксація та ін.), визначальні умови, які сприяють оптимізації досягнення психотерапевтичних цілей (сімейна психотерапія); інструмент, який використовують у психотерапевтичному процесі. Спосіб застосування конкретного методу психотерапії називають формою психотерапевтичного впливу, що полягає в організуванні взаємодії терапевта і клієнта в процесі реалізації того чи іншого методу психотерапії. Н-д, методи раціональної терапії можуть бути реалізовані у формі індивідуальної чи групової бесіди, лекції.
