Розкрити етичні основи психотерапії

Сукупність етичних вимог до психотерапевтичної діяльності містить Кодекс принципів Американської психологічної асоціації, який адаптувала Європейська комісія й прийняла етичні кодекси ЄАП. Прийнятий у 1998р. Українською спілкою психотерапевтів етичний кодекс цілковито відповідає всім вимогам ЄАП. Потреба в етичних принципах виникла внаслідок прагнення психотерапії виокремитися в незалежну професійну діяльність. Мета етичних принципів: захист клієнта від неетичного застосування психотерапії, консультування та освіти; захист психотерапевта і консультанта від посягань на його права, професійну честі і гідність; встановлення стандартів професійної поведінки для практикуючих психотерапевтів; формування принципів вирішення дискусійних питань. Етичні норми визначають прийняття рішення, усвідомлення своїх бажань і вибір відповідальної поведінки.

Основу етичних принципів психотерапії утворюють:

1) Привілей-законне право споживачів медичних і психотерапевтичних послуг не надавати про себе інформацію, якщо вони не впевнені і її захищеності і неможливості будь-якого використання.

2) Надійність-довіра клієнтів до психотерапевта або консультанта, які зобов’язані поважати та гарантувати конфіденційність.

3) Автономність-право клієнта брати участь у психотерапевтичному процесі тільки на добровільній основі. Психотерапевт повинен чітко і докладно проінформувати клієнта про методи психотерапії, підтверджувати володіння ними відповідними документами-сертифікатами, про умови психотерапії, його право відмовитись від конкретного психотерапевта або від психотерапії взагалі.

4) Результативність і якість психотерапії-зобов’язання сприяти благополуччю клієнта в результаті змін, що поліпшують його життя в процесі психотерапії. Будь-які зміни повинні відповідати системі цінностей клієнта. Такі зобов’язання перед клієнтом вимагають від терапевта постійного підвищення своєї кваліфікації і особистісного зростання.

5) Неспричинення шкоди-неприпустимість зловживання довірою клієнта задля задоволення психотерапевтом власних потреб та інтересів (соціальних, фінансових, емоційних, сексуальних). Спеціаліст повинен намагатися зменшити ймовірність будь-якої шкоди, що може виникнути непередбачувано.

6) Особистісні та професійні якості-головними в психотерапії є стосунки клієнта з терапевтом у процесі терапії, а не напрям чи технічний прийом, ідея чи погляди.

7) Професійні стосунки з колегами-психотерапевт ніколи не керуватиметься висловлюваннями клієнта, який може звинувачувати у своїх проблемах попередніх фахівців.

8) Наукові дослідження-науково-дослідницька діяльність психотерапевта. Психотерапевтичні дослідження, а також публікації їх результатів повинні відповідати етичним вимогам і не суперечити інтересам клієнтів. Використання результатів досліджень з науковою и навчальною метою можливе тільки за згодою клієнтів. Жодна людина без її згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

38. Розкрити основні напрями(НАПРМКИ НЕ ЗНАЙШЛА) та технічні аспекти класичного психоаналізу.
Психоаналіз - психологічний напрям, заснований австрійським психіатром і психологом Зигмундом Фрейдом в кінці XIX в. Психоаналізом сьогодні вважається:
· Теорія розвитку особистості;
Метод дослідження;
· Терапевтична процедура лікування неврозів.
Основи психоаналітичної техніки, які заклав Фрейд у своїх працях більш ста років тому, до цих пір є основою психоаналітичної практики.
1. Гіпноз і техніка катарсису. Фрейд почав свою практику з гіпнозу. Потім він використовував гіпноз з метою катарсису. Техніка катарсису проста: він гіпнотизував пацієнта і викликав у нього в стані гіпнозу, щоб той розповів про походження кожного зі своїх симптомів. Пацієнт відповідав серією спогадів, що зазвичай чал серією спогадів, що звичайно супроводжувалося бурхливим афекту. В кінці сеансу Фрейд вселяв пацієнтові, щоб він забув про всі свої спогади.
2. Просте навіювання. З 1892 Фрейд приходить до висновку, що можливість занурювати пацієнтів в гіпноз не безмежна. Необхідно було або відмовитися від катарсису як методу лікування, або спробувати застосовувати його без сомнамбулічною стадії гіпнозу. Досвід показав, що пацієнта можна змусити згадати багато подій з його життя шляхом простого навіювання. Фрейд наказував пацієнту лягти на кушетку, закрити очі і сконцентруватися. Потім він натискав на лоб пацієнта рукою і наполегливо вселяв, що спогади повинні з'явитися.

3. Метод вільних асоціацій. У 1896 р Фрейд повністю відмовився від гіпнозу, а в подальшому відмовився і від навіювання, перейшовши до інтерпретації спонтанної вербальної продукції пацієнта. Зародилася процедура вільних асоціацій, яка зараз є основним методом отримання інформації від пацієнта в ході психоаналітичного лікування, точно так само як інтерпретація цієї інформації є найбільш важливим інструментом аналітика. Потрібно попросити пацієнта постаратися викликати в пам'яті якісь думки і без будь-якої логіки і порядку висловлювати їх психоаналітика. Пацієнту пояснюють, що він повинен говорити навіть такі речі, які здаються йому тривіальними, ганебними, несподіваними і т. П. Такий процес вільної асоціації полегшує виявлення дериватів несвідомого. Завдання терапевта полягає в тому, щоб проаналізувати ці деривати і довести їх істинний сенс до пацієнта.

39.Охарактеризувати груповий психоаналіз.

Груповий психоаналіз – основою якого є психоаналіз індивідуальний, або, як ще його називають, психодинамічна психотерапія засновником якого (психоаналізу) є Віденський лікар невропатолог Зиґмунд Фройд, як правило займається лікуванням нервових (психічних) розладів від невротичних (якими на наш час хворіють, в тій чи іншій формі від 25 до 38%, людства) до психотичних, до яких належать хвороби, які лікувались і лікуються без застосування психоаналізу виключно в закритих відділеннях психіатричних лікарень. Психоаналіз дозволяє позбавити людину не тільки важкого нервового (психічного) розладу, але й дає можливість уникнути травмуючої ситуації госпіталізації в психіатричну лікарню.

Груповий психоаналіз - одночасне лікування групи людей, засноване на використанні сукупності психоаналітичних методів, спрямованих на порятунок пацієнтів від психічних травм і конфліктів. Систематичне використання Г. п. Почалося на рубежі і протягом 20-х рр. ХХ століття. Перші серйозні спроби використання Г. п. Зробили А. Адлер, Т. Барроу, Р. Дрейкурс, Е. Лазелл, Дж. Морено, К. Оберндорф, Л. Уендер, П. Шільдер і мн. ін. Отримавши значне поширення і популярність термін "груповий аналіз" (в значенні - Г. п.) ввів в обіг в 1925 р психоаналітик Т. Барроу. За Е. Берну, в даний час переважно використовуються три види Г. п.: (1) психоаналітична групова терапія (поширений вид групового лікування, що використовує ідеї, принципи і прийоми класичного психоаналізу); (2) групова аналітична терапія (що приділяє особливу увагу співвідношенню всього, що відбувається в групі зі станом всієї групи і складових її індивідів) і (3) групова терапія взаємодії (фокусуються увагу на аналізі взаємодії між пацієнтами з метою надання на них відповідного впливу, в т. ч. за допомогою спеціальних ігор). В. І. Овчаренко Посилання: & # x25c4; 5.5. Групова та сімейна психотерапія

40. Охарактеризувати становлення та розвиток кататимно-імагінативної психотерапії.
кататимно-імагінативна психотерапія (символдрама) - широко поширений за кордоном (у Німеччині, Австрії, Швейцарії та ін. Країнах), але до цих пір мало відомий у нас метод психотерапії, якого ще називають «метод сновидінь наяву».

Перевагою даної системи є її глибока теоретична проробка і детальна розробка всього комплексу психотерапевтичних дій. Метод Кататимного переживання образів (КПО) виявився клінічно ефективним при короткостроковому лікуванні неврозів і психосоматичних захворювань, а також при психотерапії порушень, пов'язаних з невротичним розвитком особистості.

За даними численних досліджень, серед нервово-психічних розладів, що відзначаються в учасників військових дій, домінуюче становище займають прикордонні розлади (невротичні стани в 52,8%).

Причому у ветеранів, що мають ознаки ПТСР, невротичні синдроми відзначаються в кілька разів частіше, ніж у ветеранів без ознак ПТСР. Також у людей, які брали участь у військових діях, вираженість психосоматичного компонента скарг збільшується в 1,5 рази в порівнянні з людьми, ніколи не брали участь у військових діях. При наявності ПТСР у ветеранів психосоматичний компонент скарг зростає ще в 1,5 рази. Все це свідчить про можливість і необхідність застосування методу КПО при психотерапії та психокорекції нервово-психічних і психосоматичних розладів в учасників військових дій.З технічної точки зору, метод заснований на тому, що у лежачого в розслабленому стані на канапі чи зручно сидить в кріслі пацієнта психотерапевт може викликати схоже на сновидіння наяву уявлення образів - імагінації. Якщо попередньо задати певний невизначений мотив подання, то це виходить значно легше. Пацієнта просять відразу ж повідомляти що сидить поруч з ним психотерапевта про зміст з'являються образів. Психотерапевт може надати на них вплив і структурувати сновидіння наяву відповідно до спеціально розробленими правилами.

Вся система розділена на три ступені: основна ступінь, середня і вища ступінь. Психотерапевтичний упор робиться поряд з втручанням в кризових ситуаціях на коротку терапію, що не перевищує 30 сеансів. Основу символдрами складають сновидіння наяву і фантазії, які часто з’являються спонтанно. Символдрама є найбільш глибоко і системно опрацьованим, технічно організованим методом, що має фундаментальну теоретичну базу.

Метод розроблений в 50-х роках відомим німецьким психотерапевтом професором Ханскарлом Лейнером (1919-1996). Концептуальною основою символдрами є психоаналіз. Основною відмінністю символдрами від психоаналізу є використання образів як елемента зв’язку між почуттям і словом.