Список рекомендованої літератури

Нормативні джерела

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). -1996. -№30.-Ст. 141.

2. Питання Міжвідомчої комісії з питань реформування пра­воохоронних органів: Указ Президента України № 834/2005 від 23 травня 2005 року // www.rainbow.gov.ua/action

3. Про вдосконалення державного управління інформацій­
ною сферою: Указ Президента України від 16 вересня 1998 р.
// Голос України. - 1998. - № 182.

4. Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпе­
чення Президента України та органів державної влади: Указ
Президента України від 14 липня 2000 р. // Урядовий кур'єр. -
2000. -№ 128.

5. Про взаємодію Служби безпеки України та органів держав­
ної податкової служби України з профілактики, виявлення,
припинення, розкриття та розслідування злочинів, інших пра-

В. А. Л ШКАН. Ю. С.МАКСИМ EH КО, В. М. ЖЕЛІХОВ СЬК ИИ вопорушень у сфері розроблення, виготовлення спеціальних тех­нічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації та торгівлі ними: На­каз Служби безпеки України та Державної податкової адмініст­рації України від 9 липня 2001 ЛІ' 176/278 // Офіційний Вісник України. - 2001. - № 31. - Ст. 1432.

6. Про демократичніш цивільний контроль над Воєнною ор­ганізацією і правоохоронними органами держави: Закон Украї­ни від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003. -№46. -Ст. 366.

7. Про Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України: Указ Президен­та України від 6 жовтня 2000 р. // Офіційний Вісник України. -2000. -№41.

8. Про Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України: Указ Президен­та України від 6 жовтня 2000 р. // Офіційний Вісник України. -2000.- №41.

 

9. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. -Ст. 93.

10. Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності за­собів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні: Указ Президента України від 9 грудня 2000 р. // Урядо­вий кур'єр. - 2000. - № 231.

 

11. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 36. -Ст. 276.

12. Про електронні документи та електронний документо­обіг: Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 36. - Ст. 275.

13. Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету
Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТ Е ГРАЦІ Ї

від 5 червня 2000 р. // Офіційний Вісник України. - 2000. -№ 24.

14. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України від 5 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради Украї­ни. - 1994. - № 31. - Ст. 286.

15. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністратив­ної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. // Офіційний Вісник України. - 1999. - № 21.

16. Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпе­
ки держави: Указ Президента України від 18 вересня 2002 р.
// Офіційний Вісник України. - 2002. - № 38. - Ст. 1771.

17. Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держа­ви: Указ Президента України від 10 квітня 2000 р. // Офіційний Вісник України. - 2000. - № 15.

18. Про заходи щодо розвитку національної складової гло­бальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широко­го доступу до цієї мережі: Указ Президента України від 31 липня 2000 р. // Урядовий кур'єр. - 2000. - № 143.

19. Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи «Електронний Уряд»: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. // Офіційний Вісник України. -2003. -№9. -Ст. 378.

20. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. //Офіцій­ний вісник України. - 1999. - №30. - Ст. 2435.

21. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №48. - Ст. 650.

22. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 р. // Юрид. вісник України. -1998. -№18.- С 8-16.

23. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.

В. A. JIIIIKAH, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

24. Про Міжвідомчу комісію з питань інформаційної полі­тики та інформаційної безпеки при Раді національної без­пеки і оборони України: Указ Президента України від 22 січня 2002 р. // Офіційний Вісник України. - 2002. - № 4. -Ст. 132.

25. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 50. -Ст. 540.

26. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21.-Ст. 190.

27. Про Національну комісію з питань регулювання зв'язку України: Указ Президента України від 21 серпня 2004 р. // Офіційний Вісник України. - 2004. - № 35. - Ст. 2319.

28. Про Національну програму інформатизації: Закон Украї­ни від 4 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. -№ 27-28. - Ст. 181.

29. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 39.-Ст. 351.

30. Про радіочастотний ресурс України: Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36.-Ст. 298.

31. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради Украї­ни. - 1998. - № 35. - Ст. 237.

32. Про рішення Ради національної безпеки і оборони Украї­ни від 19 липня 2001 р. «Про заходи щодо захисту національних інтересів у галузі зв'язку та телекомунікацій: Указ Президента України від 23 серпня 2001 р. // Офіційний Вісник України. -2001. -№35. -Ст. 1622.

33. Про рішення Ради національної безпеки і оборони Ук­раїни від 31 жовтня 2001 року з питання «Про заходи щодо

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

вдосконалення державної інформаційної політики та забезпе­чення інформаційної безпеки»: Указ Президента України від 6 грудня 2001 р. // Офіційний Вісник України 2001. - № 50. -Ст. 2228.

34. Про рішення Ради національної безпеки і оборони Ук­раїни від 31 жовтня 2001 р. «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформа­ційної безпеки України: Указ Президента України від 6 груд­ня 2001 р. //Офіційний Вісник України. - 2001. - № 50.-Ст. 2228.

35. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 бе­резня 1992 р. //Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 27. -Ог. 382.

36. Про телекомунікації: Закон України від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 12. -Ст. 155.

37. Про удосконалення інформаційно-аналітичного забез­
печення Президента України та органів державної влади: Указ
Президента України від 14 липня 2000 р. // Урядовий кур'єр. -
2000.- 18 липня.

38. Про утворення Державного департаменту з питань зв'язку та інформатизації: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. // Офіційний Вісник України. - 2004. - № 36. -Ст. 2408.

39. Про функціональні повноваження Прем'єр-міністра Ук­раїни, Першого віце-прем'єр-міністра і віце-прем'єр-міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 груд­ня 2002 р. //Офіційний Вісник України. - 2002. - № 51. -Ст. 2321.

Доктринальні джерела

1. Система забезпечення інформаційної безпеки України. // Національна безпека і оборона. - 2001. - № 1. - С. 49 - 50..

В. А. Л1ІІКАН. Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

2. Сунь-цзы Искусство войны: Древнейший в мире трактат о войне / Лайонел Джайлс (пер. с кит). - 2 изд. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. -288 с.

3. Шевчук О. Національна інфраструктура інформатизації // Зв'язок. 2000. - № 5. - С.4 - 9.

4. Я рач кин В.И. Информационная безопасность: Учеб. для студ. вузов, обуч. по гуманит. и соц.-экон. спец. - М.: Фонд «Мир», 2003. -640 с.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
__________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАІ ///

РОЗДІЛ 6

СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО

СУСПІЛЬСТВА

Вступ

Природним еволюційним етапом цивілізаційного розвитку є входження до інформаційної ери, де основними стратегічними ресурсами є знання та інформація. Саме ці компоненти стають основою нового ~ інформаційного суспільства, яке радикально відрізняється від попередніх цивілізацій. Забезпечення інфор­маційної безпеки, більше того - реалізація державної інформа­ційної політики унеможливлюються у разі не сформованості ін­формаційного суспільства. Саме тому, розгляд його поняття та основних ознак є необхідним для усвідомлення глибини та сис­темності аналізованої нами проблематики.

/. Генеза поняття «інформаційне суспільство»

Ідея інформаційного суспільства з'явилась у дослідженнях 60 - 70 pp. XX століття. Вперше термін «інформаційне суспіль­ство» було використано в працях таких японських дослідників, як М. Махлуп, Т. Умесао, Й. Масуда, Т. Сакайя. Подальшого розвитку дана концепція знайшла в дослідженнях провідних американських та європейських теоретиків, а саме - Е. Тоф-флер, У. Дайзард, 3. Бжезинський, М. Понятовський, Ю. Хаяші, Ж. Еллюль, Р. Коен, К. Ясперс, А. Турен, Г. Кан, Ф. Уебстер, А. Дракер, Е. Гідденс, Ч. Хенді, Л. Туроу, Дж. Гелбрайт, М. Мак-клюен, М. Порат, Т. Стоуньєр, Р. Катц, які підкреслювали зна­чення інформаційного розвитку суспільства як нової історичної віхи цивілізації.

Синонімічними щодо інформаційного суспільства є терміни «посткапіталістичне суспільство» (Д. Дарендорф, П. Дрю-кер), «постекономічне суспільство» (В. Іноземцев, І Канн),

В. А. ЛІП КАН, Ю. Є.МАК СИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИ И «технотронне суспільство» (3. Бжезінський), «постмодер нізм» (Б.Турен, Б.Старт), «постіндустріальне суспільство» (Д.Белл, Т.Стоунєр).

Масштабний рівень наукових розроблень формування інфор­маційного суспільства дозволив дійти висновку про важливість не тільки інформації, але й знань. Саме це викликало появу в наукових колах інших синонімічних термінів щодо інформацій­ного суспільства таких, як «інтелектуальне суспільство», «сус­пільство знань», «цифрове суспільство», «суспільство мереже-ного інтелекту» тощо.

У рамках ідеології інформаційного суспільства існують різні напрямки та тенденції, які розглядають нові соціальні перспек­тиви - можливі, бажані або негативні: від позитивних можливос­тей державного управління економікою, створення законодавчої бази для вільного доступу міжнародної спільноти до інформа­ції - до запобігання загрозі політичного контролю за націями з використанням високих технологій та розшаруванням спільнот на «золотий мільярд і безправну периферію».

Побудова інформаційного суспільства є стратегічною метою провідних держав світу - США, Японії, Канади, а також країн-членів Європейського Союзу. Розуміючи актуальність та важ­ливість розвитку інформаційно-технічної сфери як запоруки конкурентоспроможності, все більше країн обирають аналогічну стратегію, зокрема й Україна.

Цікавою є думка Гурковського В І., який вважає, що напевно, якщо йдеться про нову стадію розвитку суспільства, її доцільно визначати на основі аналізу зміни продуктивних сил і виробни­чих відносин. З цього погляду інформаційне суспільство можна було б розглядати як суспільство, в якому основним предметом праці переважної більшості людей стають інформація й знання, тобто інформаційні ресурси, знаряддям праці - комп'ютерна тех­ніка, засобами - інформаційні технології. У розвинутих країнах уже сьогодні існуючі суспільні відносини багато в чому визнача­ються саме цією обставиною. Відповідно і економіка суспільства

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

орієнтована на виробництво, насамперед, продуктів інформацій­ної, інтелектуальної діяльності, що пов'язані із виробленням но­вої інформації і нових знань, з перетворенням їх у стан, зручний для використання іншими людьми, та продажем цих продуктів як товару.

Не можна не погодитись і зАріст овою І.В., що перехід до інфор­маційного суспільства - це найбільш раціональний шлях підви­щення якості життя населення країни за рахунок вступу Украї­ни на новий шлях цивілізованого розвитку і переходу економіки на наукоємні, ресурсозберігаючі виробництва. Підставами для такого переходу є постійний рух країни від комп'ютеризації (у 60-х - 80-х pp.) до інформатизації (у 80-х - 90-х pp.) і створення розвиненого інформаційного середовища суспільства (на рубежі століть).