Класифікація теорій сучасного навчання

Для усвідомлення широкого роз­маїття сучасних психологічних теорій навчання їх можна диференціювати із позиції певних загальних критеріїв. Зимня пропонує:

1.За критерієм наявності управління освітнім процесом навчання: 1-традиційне, що не базується на управлінні; 2-навчання, що вважає управління основним механізмом, яке забезпечує засвоєння навчального матеріалу.

2.За критерієм врахування принципу свідомості виді­ляють види навчання, які різною мірою співвідносять ха­рактер освоювання учнем навчального досвіду з його усві­домленням цього процесу. 1-теорії сугестопедичного напряму, які базуються на мето­дах занурювання в ситуацію навчання й використання механізмів як активної, так і периферійної зон свідомості. 2-теорії, які грунтуються на принципі свідомості. Залежно від того, що є об'єктом усвідомлення, виділяють види навчання, які описуються: -теорією традиційного навчання, якщо учень усвідом­лює тільки правила й засоби дій; -теорією цілеспрямованого формування розумових дій, якщо це усвідомлення самих дій, підпорядко­ваних певним правилам; -теорією програмованого й алгоритмованого навчан­ня, якщо передбачається усвідомлення програми, цілісного алгоритму дій; -теорією проблемного навчання, якщо це — усвідом­лення проблеми або задачі, для розв'язання якої не­обхідне освоєння певних способів, прийомів і засобів активності.

3.За критерієм способу організації навчання виділяють навчання з використанням активних форм і методів (проб­лемних ситуацій, дискусій, ділових та імітаційних ігор) та без них. Це, відповідно, такі види навчання, як проблемне, сугестопедичне, знаково-контекстне навчання (перший ви­падок) і традиційне, інформаційно-повідомляюче навчання (випадок другий).

4.За критерієм зв'язку навчання з майбутньою професій­ною діяльністю, поряд із традиційним навчанням позакон-текстного типу можна виділити і контекстне, або знаково-контекстне навчання.

5.За критерієм безпосередності (опосередкованості) взає­модії педагога й учнівської аудиторії розрізняють контакт­ний і дистанційний види навчання. До першого виду нале­жать практично всі різновиди сучасних теорій навчання, які передбачають реальну взаємодію педагога й учнів, до друго­го — форми навчання, які не потребують безпосереднього контакту викладача і учнів, а використовують для переда­вання навчальної інформації та управління засвоюванням її спеціальні електронні технічні засоби (персональні комп'ю­тери та Інтернет).

6.За критерієм потенціалу індивідуалізації навчання спеціальну групу становлять теорії проектного, програмова­ного, модульного й дистанційного навчання. Кожне з них надає всім суб'єктам навчального процесу (як педагогам, так і учням) широкі можливості для індивідуального визна­чення й модифікації з огляду на сучасні освітні стандарти, необхідного змісту та обсягу навчальних матеріалів, зміни їхніх морально застарілих частин у відповідності з розвитком науки й забезпечує розподіл засвоювання такої нав­чальної інформації в часі.

7. За критерієм взаємозв'язку освіти й культури кон­цепції можуть бути поділені на: 1 навчання, яке побудоване на дисциплінарно-предметному принципі (традиційний спосіб організації змісту навчання); 2-навчання, яке передбачає проекцію образу культури в освіту й формування в учнів проектного способу взаємодії зі світом.

Більшість із представлених видів навчання за різними критеріями протистоять традиційній системі організації навчального процесу. На сьогодні затвердилась установка вважати їх інноваційними, тобто такими, які при правильно­му впровадженні сприяють активному розвиткові новоутво­рень психіки учнів.