Принципи організації сугестопедичного навчання

Сугестопедія — це система нав­чання, яка сприяє створенню в учня внутрішнього відчуття свободи і розвитку самодисципліни. Сугестопедичний метод відносять до розряду сучасних психолого-педагогічних технологій прискореного, розвивального, або активного навчання.

Спирається на психотерапевтичні методи: метод комунікативної психотерапії засобами мистецтва й відповідає психологічним і фізіологічним законам, які сти­мулюють вивільнення потенційних можливостей індивіда. Такий метод навчання посилює емоційні реакції й мотивацію кожного учня, його інтереси й установ­ки внаслідок релаксації як обов'язкового елемента навчан­ня, знаходять активніший вираз. Система сугестопедичного навчання, яку розробив Г. К. Лозанов, базується на трьох принципах:

1. Задоволення, релаксації й зосередженої психорелаксації. Вимагає організації роботи учнів таким чином, щоб вона здавалася їм "природно приємною". Для цього навчання має приносити учням насолоду, бо кожна людина прагне до одержання но­вої інформації. Саме на основі задоволення цієї пізнаваль­ної потреби учень повинен розвивати власні здібності до внутрішнього зосередження. Експериментально доведено, що психічна релаксація та інтелектуальне зосередження, за умов правильного розвитку їх у ході навчання, знімають стрес і приносять задоволення учням, тим самим суттєво збільшуючи їхній потенціал розумової працездатності.

2. Єдності свідомого і позасвідомого. Потребує всеохоплюючого й одночасного використання насамперед процесів свідомого і позасвідомого сприймання. Останнє є складноорганізованим психологіч­ним феноменом, який здійснюється не лише поза сферою свідомої уваги (периферійна перцепція), а й у ній самій: у закарбуванні мікроструктури сприйманих елементів, напрацьо­ваних, але не усвідомлених автоматизмах сприймання. Така вимога поширюється і на інші позасвідомі пізнавальні функції (інтуїтивне мислення, закарбування), які можна ви­користовувати одночасно зі свідомими для різних дидактич­них цілей.

3. Забезпечення обов'язкового зворотного зв'язку між педагогом і учнями з метою контролю повноти їхнього зас­воєння навчальної інформації. Диктує педагогові вимоги диференціюва­ти педагогічну взаємодію з учнями й удосконалювати процес сугестопедичного навчання у відповідності з рівнем здібнос­тей кожного з них.

Дотримання неподільної єдності цих 3-х принципів сугестопедії як запоруки її ефективності досягається використанням трьох категорій засобів: дидактичних, психо­логічних та художніх.

Використання дидактичних засобів пов'язано з перегля­дом змісту освіти: збільшуються дидактичні одиниці за раху­нок активнішого використання синтетичних картин, схем і планів, перегруповується загальне подавання їх (основну частину курсу становлять загальні закономірності певного розділу). Це в сукупності дає учням змогу легше зрозуміти й засвоїти основні принципи предмета навчання.

В разі залучення психологічних засобів викладач повинен досконально знати методи розвитку мотивації учнів, ство­рення необхідних умов для підтримання оптимістичної атмосфери в навчальній аудиторії та виявлення прихо­вуваних можливостей учня в процесі навчання.

Художні засоби пов'язані з використанням у педагогічно­му процесі спеціальних творів мистецтва. Для потреб сугес­топедичного навчання знімалися навчальні фільми, ставилися п'єси. Використання художніх засобів особливо важливе для сугестопедичного навчання на всіх стадіях його організації, оскільки їм прита­манний як психотерапевтичний, так і педагогічний ефекти.

Дов­готривале застосування сугестопедичного методу сприяє не лише швидкому й міцному закріпленню матеріалу учнями, а й їхньому естетичному й етичному вихован­ню, стимулює розвиток творчих здібностей учнів і покращує показники їхнього здоров'