Ксенофонт про суспільне життя в Спарті

•

...Заставши у спартанців порядок, при якому вони, подібно до всіх ін­ших греків, обідали кожний у своєму домі, Лікург побачив у цьому причину дуже багатьох легковажних вчинків. Лікург зробив публічними їх товарись­кі обіди, сподіваючись, що завдяки цьому найшвидше зникне можливість порушувати накази. їжу він дозволив споживати громадянам в такій кілько­сті, щоб вони надто вже не наїдались, але й не терпіли недостачі; а втім, не­рідко подається, на додаток, дичина, а багаті люди приносять іноді й пшенич­ний хліб¹; таким чином, поки спартанці живуть разом по наметах, стіл у них ніколи не знає недостачі страв і не буває надто дорогий. Так само і від­носно пиття: припинивши зайву пиятику, яка розслабляє тіло, розслабляє розум, Лікург дозволив кожному пити тільки для заспокоєння спраги, вва­жаючи, що пиття при таких умовах буде і найменш шкідливим й найприєм­нішим. При спільних обідах хіба міг би хто-небудь завдати серйозної шкоди собі і своєму господарству вишуканістю їжі або пияцтвом? В усіх інших державах ровесники перебувають, здебільшого, разом і найменше соромля­ться один одного; а Лікург у Спарті з'єднав молодих людей різного віку, щоб вони виховувались переважно під керівництвом досвідченості стар­ших. На фідитіях звичайно розповідають про діла, вчинені ким-небудь в державі; тому там майже немає місця зарозумілості, п'яним вихваткам, не­пристойному вчинку, лихослів'ю. І ще ось яку хорошу сторону має це впо­рядження обідів не дома: повертаючись додому, учасники фідитіїв повинні йти пішки і остерігатися, щоб по-п'яному не спіткнутися; вони повинні зна­ти, що їм не можна залишатися там, де обідали, що їм треба йти в темноті, як удень, тому що і з смолоскипом не дозволяється ходити тому, хто ще відбу­ває гарнізонну службу. Далі, помітивши, що та сама їжа, яка дає хороший колір лиця і здоров'я трудящому, дає потворну повноту і хвороби бездільно-му, Лікург не знехтував і цим... От через те і важко знайти людей більш здо­рових, більш виносливих фізично, ніж спартанці, тому що вони однаково вправляють і ноги, і руки, і шию.

На протилежність більшості греків, визнав Лікург необхідним і таке. В інших державах кожний розпоряджається сам своїми дітьми, рабами і майном; а Лікург, бажаючи зробити так, щоб громадяни не шкодили один одному, а приносили користь, полишив кожному однаково розпоряджатися як своїми дітьми, так і чужими: адже коли всякий знатиме, що перед ним батьки тих дітей, якими він розпоряджається, то неминуче він ними розпо­ряджатиметься так, як він хотів би, щоб ставилися до його власних дітей. Якщо хлопчик, побитий ким-небудь стороннім, скаржиться батькові, вважа­ється ганебним, якщо батько не поб'є сина ще раз. Так спартанці впевнені в тому, що ніхто з них не наказує хлопчикам нічого ганебного. Дозволив

64

5 2-51

65

також Лікург в разі потреби користуватися чужими рабами, встановив також і спільне користування мисливськими собаками; тому ті, що не мають своїх собак, запрошують на полювання інших; а в кого немає часу йти самому на полювання, той охоче дає собак іншим. Так само користуються і кіньми: хто захворіє або кому стане потрібна повозка, або хто захоче швидше куди-не­будь поїхати, — той бере першого коня, який трапиться, і, коли мине потре­ба, ставить його знов назад. А ось і ще звичай, не прийнятий у інших греків, але введений Лікургом. На той випадок, коли запізняться люди на полюван­ні і, не взявши з собою запасів, матимуть потребу в них, Лікург встановив, щоб той, хто має запаси, залишав їх, а той, що має в них потребу, — міг відімкнути запори, взяти, скільки треба, і те, що залишилось, знов замкнути. Таким чином, завдяки тому, що спартанці так діляться один з одним, у них навіть люди бідні, коли їм що-небудь стане потрібне, мають пайку в усіх ба­гатствах країни.

Так само на протилежність іншим грекам Лікург встановив у Спарті і такі порядки. В інших державах кожний в міру можливості створює собі до­статок: один займається землеробством, другий — судновласник, третій — купець, а дехто годується ремеслами; в Спарті ж Лікург заборонив вільним займатися чим би там не було, зв'язаним з наживою, але встановив визнава­ти підходящими для них тільки такі заняття, які забезпечують державі сво­боду. І дійсно, яка рація добиватися багатства там, де своїми встановлення­ми про рівні внески на обіди, про однаковий для всіх спосіб життя законода­вець відвернув всяку охоту набувати гроші заради приємної наживи? Не треба дбати багатство і для одежі, тому що в Спарті прикрасою служить не розкіш убрання, а здоров'я тіла. І для трати на товаришів теж не варто зби­рати гроші, тому що Лікург внушив, що більше слави допомагати товари­шам особистою працею, ніж грошима, — перше вважав він ділом душі, а друге — тільки ділом багатства. Недобросовісно збагачуватися Лікург заборонив також і такими розпорядженнями. Насамперед він встановив таку монету, що нехай попаде її в дім всього на десять мін, це не могли б не помітити ні господарі, ні домашні раби, тому що для неї треба було б багато місця і цілий віз для перевезення. За золотом і сріблом стежать, і коли у кого виявиться його скільки-небудь, власника штрафують. То навіщо ж було прагнути до збагачення там, де володіння дає більше прикростей, ніж тра­та — втіхи?

¹ Звичайно у греків вживався ячний хліб.

Хрестоматія з історії стародавнього світу /Заред. академіка В. В. Струве. — Том II. — К., 1954. — С 93—95.