Розділ 6. Відношення між суттю буття речі і річчю

 В цьому розділі Аристотель знову принагідно полемізує з дуалістичною метафізикою свого вчителя. Розглядається відношення між суттю буття окремої речі і самою річчю. За Аристотелем, суть буття речі і сама річ не є тотожними у разі, якщо річ дана у зв'язку з якою-небудь випадковою властивістю. Наприклад «освічене» або «бліде», позаяк вони мають подвійний сенс - як акциденція і як носій акциденції, невірно характеризувати такими, що в них суть буття і самі вони є тотожними, адже блідим є і те, чому випадає бути блідим, і сама акцидентальна властивість. Через те «людина» і «бліда людина» - не одне і те ж.

У разі ж, коли йдеться про річ, як вона є сама по собі, суть буття речі й сама річ тотожні. «Необхідно», - пише Філософ, - щоб були тотожними благо і буття благом, прекрасне і буття прекрасним... Окрема річ і суть її буття є одним і тим самим не в акцидентальний спосіб… знати окрему річ - означає знати

суть її буття».

                                  (1031а15 - 1032а11).