Розділ 7. Впровадження до метафізики понять матерії і

форми

 

 Виклад свого гілеморфізму - вчення про матерію і форму - Аристотель починає з проблеми ґенези речей. Те, що виникає: 1)природним шляхом; 2)через мистецтво; З)спонтанно(автоматично). Все, що виникає, виникає: внаслідок чогось(діюча причина); з чогось(матеріальна причина); стає чимось (цільова причина). Все. що виникає природним шляхом або через мистецтво, має матерію, бо все, що виникає, може бути і може не бути, а ця можливість і є матерією. Взагалі ж природа - це й те, з чого, і те, відносно чого виникає (тобто форма речі). Форма, за Аристотелем, це суть буття будь-якої речі і її першосутність. А через мистецтво виникає те, форма чого перебуває у душі(тобто ідеальний образ речі, яка створюється).

 «В деякому сенсі, - пише Філософ, - здоров'я виникає із здоров'я, дім з дому, а саме дім, що має матерію, з дому без матерії, оскільки лікарське мистецтво є формою здоров'я, а мистецтво будівельне є формою дому; а під сутністю без матерії я розумію суть буття речі». Так Аристотель впроваджує до своєї метафізики поняття матерії і форми.

Річ, що виникає, називається іменем, що походить від назви матерії, яка зазнає зміни у процесі ґенези.

                                  (1032а11 - 1033а24).

 

Розділ 8. Далі про матерію і форму

 

 У цьому розділі Аристотель доводить, що форма, як матерія, не виникає, а лише реалізується у даному субстраті і що виникає лише індивідуальна річ, яка складається з матерії і форми. Матерія приймає форму, форма натомість є тим, що виникає в іншому або через мистецтво, або від природи, або завдяки певній здатності(наприклад, постання чесноти). Далі Стагірит принагідно критикує Платона, обґрунтовуючи у матерії принцип індивідуації: якби існували платонівські ідеї, ґенеза індивідуальних речей не мала б місця. Адже народжене подібне до того, що народжує, але не тотожне йому, лише належить до одного з ним виду. Відтак форма у Стагірит — це родоутворююча метафізична складова речі, а матерія зумовлює індивідуальність даної речі.

                                    (1033а25 - 1034а8).

 

Розділ 10. Співвідношення матерії і форми з сутністю

 

 В цьому разі Аристотель аналізує випадки, коли у визначення сутності мають входити вказівки на її складові частини і коли ні. При позначенні сутності як форми слід вказати лише частини форми. Коли ж сутність береться у сенсі поєднання матерії і форми у одне ціле, то іноді вказують і матеріальні частини. Аристотель розрізняє два роди матерії - той, що осягається відчуттями (мідь, дерево) і умосяжний(предмети математики), принагідно згадуючи першу матерії, яка сама по собі є непізнаванною.

                                  (1034в20 - 1036а25).

 

Розділ 17. Сутність як причина речі

 

Розглядається сутність як причина речі. Причинним поясненням речі Аристотель мотивує присутність у цій речі множини ознак. Форма речі є джерелом і метою руху речі. Форма складних речей - це не який-небудь один із елементів речі поряд з іншими, а особливе начало, джерело буття цієї речі як такої. При цьому спосіб осягнення простих речей є відмінним від дослідження і аналізу, які застосовуються до речей складних. Прості речі осягаються не через визначення, а через безпосереднє схоплення думкою.

                                    (1041а6 -1041в35)

 

 

Книга дев'ята. Вчення про можливість і

дійсність.

Розділ 3. Енергія і ентелехія

 

Аристотель починає розділ з критики представників однієї з сократичних шкіл мегариків, які заперечували існування здатності як такої, окремої від реальної діяльності. Але це призвело б: а)до почергової втрати і, нового набуття здатності; б)до відсутності властивостей у неживих речей, які осягаються відчуттями, а також до браку здатності чуттєвого сприйняття у живих істот, коли такі властивості не реалізуються фактично; в)до неможливості руху і виникнення. Відтак, за Аристотелем,

необхідно розрізняти здатність і дійсність. Здатність є відсутністю реальної неможливості для відповідної дійсності. «Цілком припустимо, - пише Філософ, - що дещо хоча і може існувати, однак не існує, і хоча може і не існувати, однак існує».

У цьому ж розділі Стагірит впроваджує свої знаніметафізичні терміни entelecheia – діяльність як певна фактична данність, здійсненність чогось і energia - дійсність як певний рух, діяльність. Ці поняття, зв'язані один з одним, характеризують насамперед рух, але переносяться Аристотелем і на іншу реальність. Втім початкове значення дійсності - це те, коли про неї кажуть у царині руху.

                                    (1046в30- 1047в2)

 

Розділ 6. Метафізика можливості і дійсності

 

Буття у можливості протиставляється буттю в дійсності. Можливість - це данність у невиявленому вигляді. У межах дійсності розрізняють діяльність незавершену(рух) і діяльність завершену. Перша має зовнішню мету, друга - внутрішню. В останній діяльності перебуває мета, котра і є дією.

                                   (1048а25-1048в37)

 

 

Розділ 7. Метафізика можливості і

дійсності(продовження)

 

Цей розділ присвячений динамізації аристотелівського гілеморфізму. Одна річ є можливістю іншої речі, якщо вони є матерією останньої.  З цієї матерії річ виникає під дією зовнішнього чи внутрішнього начала, що рухає матерію. Тоді річ позначається похідним від назви матерії іменем як зроблена з чогось(мідна статуя). Принагідно тут Філософ дає одне із своїх означень першої матерії: «Якщо ж є дещо перше, про що вже не мовиться з посиланням на інше як про зроблене з цього іншого, то воно - перша матерія». Аналогічним чином річ одержує своє позначення від назви тих або інших якостей.

                 (1049а1 - 1049вЗ)