2020-04-20
184
Проведення аудиту завжди супроводжується відповідним ризиком. Аудитор повинен чітко собі уяснити, в чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові частини, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Від нього залежить рішення в погоджені аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відказ від неї, складання плану перевірки і Ті терміни, вибір напрямів, підходів методів і прийомів аудиторської перевірки. Для того, щоб усвідомити і оцінити значення визначення аудиторського ризику для виконання ним своїх професійних обов'язків з найменшою вірогідністю допущення помилок або неточностей в роботі, забезпечення найбільшої ефективності перевірки. Аудиторський ризик включає:
власний ризик;
ризик контролю;
ризик виявлення.
Аудиторський ризик - це ризик хибного висновку після завершення усіх аудиторських процедур.
Власний ризик - представляє собою всі можливі ризики, пов'язані з функціонуванням підприємства, тобто всі помилки, неточності, які можуть бути допущені в результаті діяльності підприємства. Ризик виникнення таких помилок пов'язаний з дією різних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, що безпосередньо прямо не пов'язані з підприємством-клієнтом (інформація, конкуренція, безробіття), а також наступних обставин:
ринком збуту продукції;
загальною організацією і структурою підприємства;
політикою управління і господарювання;
кадровою, політикою і штатами;
кваліфікацією робітників і виконання ними своїх обов'язків. Цей ризик оцінюється аудитором ще на початковій підготовчій стадії аудиту, коли він знайомиться з діяльністю підприємства, умовами його роботи, структурою і організацією управління і ін. Питаннями.
Ризик контролю представляє собою побоювання того, що недостовірна інформація, яка може виникнути і бути суттєвою окремо або разом з іншою недостовірною інформацією, і не буде виявлена або своєчасно попереджена системою внутрішнього контролю, існує ризик, що помилки не вдасться попередити своєчасно і вони все таки будуть допущені, або не будуть виявлені після виникнення. Аудитор мало що може зробити, щоби виправити таку ситуацію в короткий термін, але він повинен її оцінити, щоби правильно спланувати аудиторську перевірку. Тому аудитори при визначенні величини ризику контролю оцінити надійність, ефективність і дієвість системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта.
Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можливо будуть допущені помилки і обман в результаті документування господарських операцій неправильного відображення їх в регістрах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності (зміна законодавства, інструкцій, положень).
Ризик виявлення означає, що суттєві помилки можуть залишатися невиявленими в ході аудиторської перевірки. Іншими словами ризик виявлення - це та доля похибок в проведенні аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при складеному на підприємстві-клієнті системі обліку і внутрішнього контролю при дотриманні умов якості проведення робіт і відповідності їх встановленим аудитором нормативам. На відміну від попередніх даний ризик є результатом проведення аудиту тому за нього аудитор несе відповідальність, тобто ризик виявлення визначає степінь якості, рівня його діяльності. Таким чином аудитор повинен зробити все можливе. Щоб звести цей ризик до мінімуму (велика кількість аудиторських процедур, правильний вибір способу одержання аудиторських свідчень.
Отже, аудитор повинен документально підтвердити визначення аудиторського ризику. Часто власний ризик і ризик контролю оцінюється комбіновано, в сукупності. Для цього аудитору необхідно проаналізувати можливі типові помилки і порушення, які можуть виникнути; встановити наявність і відсутність процедур контролю за веденням бухгалтерського обліку і звітності, оцінити вплив недоліків управління підприємством-клієнтом та ризик виявлення, а також об'єм і терміни аудиту.
Ризик виявлення складається із ризику аналітичного огляду і ризику тестового контролю.
На даному підприємстві проведемо тести, вибірково, по тих рахунках, в яких можуть бути допущені помилки, або здійснитися невірні записи, тобто присутній ризик
Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.
Аудитор зобов’язаний вести документацію зі справ, які стосуються прийнятих рішень за результатами перевірки і які, в свою чергу, будуть покладені в основу аудиторського висновку.
Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які робляться під час проведення аудиторської перевірки. У робочу документацію вноситься інформація, яка, на думку аудитора, є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку, і яка повинна підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації, на кіно- чи відео плівку.
Для проведення аудиту фінансової звітності наведемо такі приклади заповнення робочих документів. Результати зіставлення показників балансу
і Головної книги в разі виявлення розбіжностей записують до робочого документа за назвою «Результати перевірки тотожності показників Балансу та Головної книги», в якій вказують статті балансу, код рядка балансу, номер рахунку бухгалтерського обліку, залишки на рахунках на початок та на кінець періоду перевірки, причини розбіжностей та примітки до них. Даний робочий підписується аудитором і керівником аудиторської фірми, також зазначається використовується даний документ при складані аудиторського звіту чи ні (Дод.4).
Якщо зіставленням даних Головної книги і балансу не встановлено відхилень, то складають довідку, яка свідчить про виконану аудитором роботу.
Наступним етапом є встановлення тотожності показників Головної книги та регістрів синтетичного обліку. Дані показники також оформлюються таблицею, в якій вказують за який період проводиться перевірка, по якому рахунку, зазначають назву регістру, також зазначають залишки на початок місяця, обороти за місяць, залишки на кінець місяця, також вказують причини відхилень та примітки до даного запису. При виявленні розбіжностей бажано їх оформити в окремому робочому документі, який має назву «Розходження, виявлені в результаті перевірки тотожності показників Головної книги та регістрів синтетичного обліку. Проведемо даний тест по таким субрахункам як «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» (Дод.5)
Якщо в результаті зіставлення даних Головної книги та регістрів синтетичного обліку розбіжностей не встановлено, складають Довідку про результати проведено дослідження. На даному підприємстві при складані даних тестів розбіжностей між Головною книгою та регістрами бухгалтерського обліку не виявлено.
Надалі зіставляють залишки та обороти в регістрах синтетичного й аналітичного обліку. Результати відображають у робочому документі «Результати перевірки тотожності залишків та оборотів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку». На досліджуваному підприємстві синтетичний і аналітичний облік ведеться безпосередньо в самих відомостях, так як обіги не великі, постачальників також не багато (біля 10 компаній), чисельність штатних працівників за 2008 рік становила шість осіб, позаштатних працівників підприємство не має. А щодо обліку абонентів, то телекомпанія уклала угоди на ведення обліку абонентів з іншими суб’єктами підприємництва. Далі аудитор повинен звести дані про розходження. виявленні в результаті перевірки тотожності показників синтетичного та аналітичного обліку і відобразити це в робочому документі. Після проведення тестування даних звітності, зведеного синтетичного, синтетичного й аналітичного обліку за обраним методом організації аудиту проводять рахункову перевірку. В даному документі зазначають показники балансу, вказують який це код рядка балансу, далі зазначають заниження або завищення в балансі на початок та на кінець перевірки, також вказують причини цих занижень та примітки до них.
