2020-04-20
808
Відповідь на питання дидактики «як навчати?» дає категорія методів навчання. Без них неможливо досягнути поставлених цілей, реалізувати зміст навчального матеріалу, організувати пізнавальну діяльність учнів. [Чайка с. 93-94].
Кузміньський А. І., Омеляненко В. Л. вважають, що: методи навчання(від гр. теthоdоs - спосіб пізнання, шлях дослідження) - це упорядковані способи діяльності вчителя й учнів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. [Кузмінський 127]
Володимир Мирославович Чайка давав подібне визначення: метод навчання - спосіб впорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на розв'язання завдань освіти. [Чайка 94]
У працях Шиповича Є. Й. знаходимо таке трактування: методи навчання - це способи передачі знань вчителем і одночасно способи засвоєння їх учнями. [Шипович 66]
Казанський Н. Г. та Назарова Т. С. стверджували, що метод навчання визначається як спосіб роботи учителя з учнями для засвоєння останніми знань, умінь та навичок, але, вважають вони, існують і інші визначення. Метод навчання визначається як шлях, як засіб, як вид діяльності вчителя і учнів. [Казанський 115]
Усі вище вказані визначення можна вважати вірними, але я віддам перевагу тому, яке давав Михайло Миколайович Фіцула: методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємопов'язаної діяльності викладачів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання. [Фіцула 151]
Існують й інші визначення методу навчання:
форма руху змісту навчального матеріалу;
упорядкована сукупність методичних прийомів, дій та операцій, за допомогою яких організовується навчальна діяльність учнів і процес засвоєння знань;
форма обміну навчальною інформацією між тим, хто навчає, і тим, хто вчиться;
форма руху пізнавальної діяльності учнів;
упорядкована сукупність прийомів, дій і логічних операцій;
спосіб співробітництва вчителя й учнів;
спосіб роботи вчителя й учнів, за допомогою якого досягається засвоєння учнями знань, умінь і навичок, розвиток їх пізнавальних здібностей.
Отже, методи навчання є складним, багатовимірним педагогічним явищем, у якому відображаються об'єктивні закономірності, принципи, цілі, зміст і форми навчання. Цей зв'язок з іншими дидактичними категоріями взаємозворотній: принципи, цілі, зміст і форми навчання визначають метод, але вони не можуть бути реалізовані без нього, без урахування можливостей їх практичного втілення.
У дидактичній літературі іноді розрізняють методи викладання, що стосуються діяльності вчителя, і методи учіння, що забезпечують перебіг навчальної діяльності учнів. Методи навчання характеризують насамперед спільну роботу вчителя й учнів і потребують активності їх обох.
Один і той самий метод може застосовуватися для різних навчальних цілей. Наприклад, бесіду можна використати і для засвоєння нових знань, і для повторення, і для перевірки, проте в різних випадках цей метод матиме свої особливості реалізації. Правильне застосування методів навчання унеможливлює механічне чи догматичне засвоєння учнями навчального матеріалу, забезпечує ефективність їхньої пізнавальної діяльності, можливість застосовувати знання на практиці.
Кожний метод навчання має виконувати не тільки освітню, розвивальну та виховну функції, а й стимулювальну та корекційну (розвиток сприймання, мислення, уяви, пам'яті, емоційно-почуттевої сфери).
Будь-який навчальний предмет, крім загальних методів навчання, має свої методи, зумовлені специфікою його змісту. Наприклад, у викладанні української мови застосовують спеціальні методи: читання і письмо, словникова робота, граматичний розбір та ін.; у географії важливе місце належить роботі з картами; у природознавстві - спостереження, досліди тощо. Дидактика вивчає методи, які мають найбільш загальне значення і можуть бути застосовані при вивченні різних навчальних предметів [Чайка 94-95].
Ми вже знаємо, що латинське слово «рrocessus» означав рух уперед, просування уперед. навчання» У працях Н. Є. Мойсею знаходимо трактування: процес навчання - це упорядкована взаємодія учителя та учнів, спрямована на досягнення завдань освіти. Поняття «процес навчання», «навчальний процес» пов'язані зрозвитком навчання в часі та просторі й означають послідовність його актів [Мойсеюк 186].
Казанський Н. Г. та Назарова Т. С. вважають, що навчальний процес - це складне ціле, в центрі якого знаходиться особистість учня, що формується, його активна пізнавальна діяльність, керована вчителем [Казанський 22].
Навчання як процесуальне явище має всі властивості діалектичного розвитку, свої механізми, рушійні сили і функції. Проте слід розрізняти поняття «навчальний процес» і «процес навчання».
Навчальний процес - перебіг навчання, що охоплює всі його компоненти: викладача, учня, методи, прийоми, форми і засоби, матеріально-технічне забезпечення та ін. У різних типах освітніх закладів навчальний процес має свої особливості.
Процес навчання - спеціально організована і змодельована пізнавальна діяльність, що охоплює викладання вчителя та учіння учнів.
Цілісність процесу навчання забезпечується постановкою і досягненням спільних цілей викладання й учіння, тобто він має двобічний характер і неможливий без єдності діяльностей учителя й учня. Багато дослідників вважають, що основною одиницею процесу навчання є відношення між діяльностями викладання та учіння. Проте це відношення «вчитель - учень» не можна зводити до «передавач - приймач». Неодмінною умовою навчання є активність обох учасників процесу, їхня взаємодія. Учитель створює необхідні умови: організовує дії учня, спрямовує їх, повідомляє нову інформацію, демонструє прийоми та способи дій, контролює, оцінює, використовує певні засоби. При цьому формування знань, умінь та навичок, понять і мисленнєвих операцій можливе тільки внаслідок власної активності учня [Чайка 35-36].
«В процесі навчання, як і в процесі наукового пізнання, учні проходять шлях від живого споглядання до абстрактного мислення і від абстрактного мислення до практики, але на відміну від наукового пізнання, у процесі навчання учні не відкривають нових знань, а лише оволодівають знаннями, уже добутими людством і узагальненими наукою», - пише А. В. Даринський [Даринський А. В. с. 53].
Педагоги і психологи відмічають, що процес засвоєння знань іде одночасно в двох напрямах. 3 одного боку, протягом вивчення географії в школі кількість засвоюваних учнями понять поступово зростає і одночасно розширюється обсяг і поглиблюється зміст раніше засвоєних понять, з другого - засвоєння знань включає сприйняття нового матеріалу, його осмислення, запам'ятання і застосування. Всі складові частини процесу навчання тісно взаємопов'язані. Тому на різних етапах навчання різні поняття знаходяться й на різній стадії формування не тільки за досягнутим обсягом і глибиною, але і за ступенем засвоєння їх..
У процесі навчання географії велику роль відіграють живе слово вчителя, технічні засоби навчання, різні екранні та наочні посібники, а також спостереження учнів за явищами природи, що сприяє формуванню географічних уявлень і понять про предмети, явища природи і господарську діяльність людини [Шипович с. 46].
Для того, щоб навчання було успішним, розвиваючим, виховним і насправді готувало учнів до життя, кожному учителю необхідно добре знати закономірності процесу оволодіння знаннями, уміннями, навичками і особливостями навчальної діяльності учнів [Казанський с. 24].
