Однорічні капустяні кормові трави

Найпоширеніші капустяні культури: озимі — ріпак, суріпиця, перко, ярі — олійна редька, ріпак, гірчиця біла, кормова капуста. Як культури проміжної сівби, вони використовуються для одержання зеленої маси в ранньовесняний та пізньоосінній періоди. Капустяні — цінне джерело повноцінного протеїну, вуглеводів, макро- та мікроелементів, вітамінів. Ранній свіжий зелений корм з капустяних сприяє відновленню резервної лужності організму тварин. На фоні капустяних краще використовуються солом'яна різка, полова та інші корми.

В осінній період олійна редька, гірчиця біла, ріпак, кормова капуста дозволяють набагато продовжити період дії зеленого конвеєра.

В капустяних культурах міститься близько 12—16% сухої речовини. Кілограм зеленої маси має 0,10—0,14 кормової одиниці, містить 12—20 г перетравного протеїну, 1,6—2,0 г кальцію, 0,5—1,0 г фосфору, 40—60 мг каротину. Хімічний склад капустяних змінюється в залежності від сорту, агрофону, часу збирання врожаю, фази вегетації, грунтово-кліматичних умов. Через вміст великої кількості води згодовувати їх необхідно разом з менш обводненими кормами. Для заготівлі силосу їх використовують разом з стеблами кукурудзи, сорго або з соломою. Зелена маса капустяних — добрий соковитий корм для свиней, овець, птиці.

Технологія вирощування капустяних культур нескладна. Вони добре відзиваються на добрива і вирощувати їх можна практично скрізь. Але важливою умовою успішного росту їх є достатнє зволоження.

Коротка характеристика основних капустяних культур

Ріпак озимий (Brassica napus V. oleifera, biennis) на Україні у XVIII—XIX ст. називали свиріпою, пізніше — ріпаком. В культурі представлений озимою та ярою формами, більше поширена перша. Восени частіше виростає у вигляді розетки з дев'ятьма листками, але іноді утворює і укісну масу. Стебла утворюються переважно навесні (інколи з осені), висота їх 80—130 см. Сизо-зелені листки з восковим нальотом, нижні — на черешках, верхні — сидячі, наполовину обгортають стебло. Квіти яскраво-світло-жовті, плоди — стручки з носиком, насіння — кулясте, сірувато-чорне, темно-коричневе діаметром 1,5—2,5 мм. Маса 1000 насінин 4—8 г.

Ріпак ярий (Brassica napus V. oleifera–annua) може використовуватися для сівби як в чистому виді, так і в сумішках з однорічними травами та кукурудзою. Висота стебел 150— 180 см, облистненість близько 43%, листки пірчасті, суцвіття — нещільна китиця. Морфологічна будова аналогічна будові озимого ріпака, а продуктивність нижча. Уражується, як і озимий ріпак, головним чином хрестоцвітими блішками. Вологолюбна рослина. В зеленій масі міститься до 14% сухої речовини. Добре поїдається всіма видами тварин.

Суріпиця озима (Brassica rapa V. oleifera) подібна до ріпака, але з більш розсіченим листям. Висота рослин 100— 140 см, листки ланцетні, неопушені, нижні розсічені, дещо кучеряві, верхні — цільнокраї, розміщені в основному спірально по стеблу. Облистненість 45—47%, суцвіття — жовто-лимонна китиця. Стручки неопушені, притиснуті до стебла, поверхня їх бугриста. Насіння червоно-коричневе, кулясто-еліптичне, в стручку 15—25 шт. Маса 1000 насінин — 2,8—3 г.

Суріпиця містить перетравного протеїну 15—16% від сухої речовини. Зимостійка, але в малосніжні зими, як і ріпак, може підмерзати. Дає зелену масу на 5—10 днів раніше, ніж ріпак. Має широкий спектр використання. Зимостійкість вища, а вимоги до попередників та строків сівби менші, ніж у ріпака.

Редька олійна (Raphanus sativus) до останнього часу відносилась до малопоширених рослин. Проте з середини сімдесятих років використовується у весняних, післяукісних та післяжнивних посівах в системі зеленого конвеєра. Це трав'яниста однорічна рослина. Стебла її досягають 160 см висоти, листя ліроподібнопірчате, квіти блідо-фіолетові або білі. Стручки довжиною 5—6 см з носиком, насіння світло-коричневі, округлі, маса 1000 насінин — 8—12 г.

Це вологолюбна рослина з коротким вегетаційним періодом (40—50 днів від сходів до цвітіння). Навіть в післяукісних та післяжнивних посівах вона дає в Київській області до 300 ц/га високобілкової зеленої маси. Мало пошкоджується шкідниками і хворобами. Холодостійка. Поїдають її всі види худоби і птиці. Містить 12—14% сухої речовини, протеїн, сірку, фосфор, кальцій, каротин.

Перко — гібрид тетраплоїдної озимої суріпиці і тетраплоїдної китайської капусти, Використовують як післяжнивну і озиму проміжну культуру переважно для одержання зеленого корму. На силос можна використовувати тільки в суміші з культурами, які містять багато сухих речовин. Має дуже розгалужену стрижневу кореневу систему. За зовнішніми ознаками мало відрізняється від ріпака та суріпиці, має соковиту зелену масу, облистненість — до 50%. Проте відрізняється більшою вологолюбністю та дещо меншою зимостійкістю. На зволожених та поливних землях може використовуватися для ранньовесняного посіву Має добру або задовільну отавність, урожай зеленої маси за декілька укосів досягає 600 ц/га. Відрізняється швидким наростанням вегетативної маси (за 25—30 днів формує урожай 150— 200 ц/га зеленої маси).

Кормова капуста (Brassica subspontanea Lirg.) — цінна кормова культура в системі зеленого конвеєра, добрий корм для птиці та овець.

Можна сіяти рано навесні, в післяукісних та післяжнивних посівах. Це дворічна рослина, перехреснозапильник. В перший рік утворює стеблеплід. Особливо цінні сорти з тонкими гілкуватими стеблеплодами, висота рослин до 1,5 м, в післяукісних та післяжнивних посівах — 60— 80 см. На другий рік із бруньок, розташованих у пазухах стеблеплода виростають квітоносні пагони. Квіти яскраво-жовті, мають 6 тичинок та приймочку. Плід — стручок, розвивається із приймочки. Насіння округле, сірувато-чорне. Маса 1000 насінин — 3—5 г.

Культура дуже холодостійка, дякуючи чому на Україні може збиратися до грудня місяця. Використовується на зелений корм та на силос.

Кормова капуста — кращий молокогінний корм, підвищує жирність молока, багата на вітаміни А, В, С, Є та К (особливо А і Є), які добре зберігаються в силосі.

Урожайність за весняної сівби 400—700 ц/га, в післяукісних посівах 300—400, післяжнивних — до 300 ц/га.

Вологолюбна, порівняно посухостійка рослина при недостатньому зволоженні. Продуктивно використовує осінні опади та інтенсивно нарощує масу в цей період, добре реагує на органічні та мінеральні добрива. До грунтів менш вимоглива за білокачанну капусту. Непридатні для неї легкі піщані, запливаючі, заболочені та солонцюваті грунти. Кислі грунти необхідно вапнувати. Добре силосується, бо має високий вміст цукрів у зеленій масі.

Певною вадою капустяних як кормових культур є вміст у них глюкозидів, особливо у ріпаку, який містить ерукову кислоту і глікозинолати. Тому слід старанно добирати сорти з мінімальною їх кількістю, наприклад, Дублянський, Тисьменицький, Квінта Гарант.

4. Кормові багаторічні трави

Мета: Ознайомитись з загальною ботанічною, еколого-біологічною та господарською характеристикою кормових багаторічних трав.

Завдання: Записати морфологічні, екологічні та господарські особливості основних багаторічних трав у вигляді таблиці (див. попередні лабораторні роботи).