Особливості кредитування малого і середнього бізнесу

Особливості створення і діяльності малих п-ств в Україні регламентуються чинним законодавством. Відповідно до Господарського кодексу України малими (незалежно від форми власності) є п-ства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінан­совий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не пе­ревищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньоріч­ним курсом НБУ щодо гривні.

Малі п-ства переважно зорієнтовані на дрібносерійне вир-цтво з невисокими експлуатаційними і накладними витратами, ефективність якого може підви­щуватися завдяки вузькій спеціалізації і технологічній гнучкості вир-чих процесів.

Залежно від соціального значення - економічної по­тужності можна виокремити види малого бізнесу: 1)малі п-ства «проти бідності» - п-мці – фізичні особи, що займаються торгівлею на ринках і наданням дрібних побутових послуг. Головною особливістю цього виду малого бізнесу є те, що фізичні особи займаються п-цькою діяльністю задля за­доволення своїх життєвих потреб і в переважній більшостіне мають амбіцій щодо розширення власної справи; 2)стабільні малі п-ства – п-ства, які займаються не тільки торгівлею, громадським харчуванням і послугами, а й вир-цтвом. Вони мають відносно невеликі, але стабільні обсяги доходу, певні ос­новні засоби, але найчастіше також не мають амбіцій що­до значного розширення бізнесу і екстенсивного його зростання; 3)«тигри» малого п-цтва - суб'єкти мало­го п-цтва, обсяги вир-цтва яких стрімко зрос­тають. Такі п-ства шукають і мають власні ноу-хау, запроваджують нові системи управління і технології вир-цтва продукції і є найкращим плацдармом для інновацій.

Середніми є п-ства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік становить 51-1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період коливається в ме­жах 500 тис. - 5 млн. євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

До особливостей ф-ціонування малих і середніх п-ств можна віднести здатність швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку, оперативно освоювати нову продукцію і змінювати обсяги вир-цтва.

Менеджмент, маркетинг і вир-чий процес у малих п-ств максимально зближені, що забезпечує раціональну орг-цію п-ства і його спроможність повною мірою мобілізувати доступні ресурси, зокрема оперативно виконувати досягнення науково-технічного прогресу. Завдяки малому п-цтву забезпечується еластич ність структури ринків і зменшуються комерційні ризики великих п-ств, які звільняються від вир-цтва необхідної, але нерентабельної дрібносерійної і штучної продукції.

Необхідність забезпечення розвитку малого і середньо­го бізнесу зумовлена тим, що саме малі і середні п-ства створюють більшу частину ВВП в країнах із розвинутою ринковою ек-кою. За даними ООН у малому бізнесі зайнято понад 50% пра­цездатного населення світу. У таких країнах, як США, Японія, Німеччина, частка ВВП, виробленого малими і середніми п-ствами, становить 50-60% від за­гального його обсягу, а чисельність працівників, що пра­цюють на цих п-ствах, – близько 60% від загаль­ної кількості працюючих. Водночас, незважаючи на те, що в Україні політика підтримки малого п-цтва проголошена однією з пріоритетних, і діє спрощена систе­ма оподаткування, показник участі малого бізнесу у ВВП становить лише близько 11%, а рівень зайнятості не пере­вищує 20%.

Однією з проблем, що стримує розвиток малого і се­реднього бізнесу в Україні, залишається пошук джерел додаткового фінансування подальшого розвитку. Для більшості вітчизняних малих п-ств основним джерелом фінансування їх діяльності є власні кошти. Проте цілковито задовольнити потреби у фінансуванні лише за рахунок цього виду ресурсів малі п-ства неспроможні.

Основним положенням Нац-ної програми сприян­ня розвитку малого п-цтва в Україні, прийнятої відповідно до ЗУ «Про нац-ну програму сприяння розвитку малого п-цтва в Україні» від 21.12.2000 № 2157-ІІІ, було визначено активізацію фінансово-кредитних і інвестиційних механізмів, запро­вадження нових форм фінансово-кредитної підтримки малого п-цтва.

У рамках виконання Нац-ної програми сприяння розвитку малого п-цтва в Україні банки розроб­ляють спеціальні програми мікрокредитування, які вра­ховують особливості ф-ціонування малих і середніх п-ств. Такі програми визначають особливі умови кредитування, які полягають у швидкому оформленні кредиту, зручному графіку погашення, гнучкому підході до предмета застави і вартості забезпечення за кредитом. Програми мікрокредитування поширюються на п-ства з кількістю працюючих до 250 осіб.

Мікрокредити надаються суб'єктам малого п-цтва на комерційній, договірній основі за умови дотримання принципів забезпеченості, зворотності, терміновос­ті, платності і цільового характеру використання.

Основна мета мікрокредитування – надати малим п-ствам і дрібним підприємцям надійне і стабіль­не джерело фінансування для розвитку їх бізнесу. Водно­час можливе здійснення мікрокредитування і на споживчі цілі.

Головними відмітними рисами мікрокредитування від інших форм кредитів є: 1) однорівнева система організації кредитного процесуі спрощена методика оцінки фінансового стану потен­ційних позичальників, в основу якої покладено техноло­гію експрес-аналізу; 2) територіальна інтеграція мікрокредитування– кредити видаються тільки в межах міста, селищ міського типу, що обслуговуються регіональним підрозділом банку.

Етапи процесу мікрокредитування: 1) активний пошук і залучення клієнтів; 2) первісна бесіда з потенційним позичальником і оформлення кредитної заявки; 3) збирання документів і аналіз кредитоспроможності позичальника; 4) формування і надання пакета документів у юр-чну службу і службу безпеки; 5) підготовка і розгляд у кредитному комітеті проекту кредитної угоди; 6) оформлення кредитного договору і видача кредиту; 7) кредитний моніторинг.

Для отримання мікрокредиту позичальник має надати пакет документів: 1)для позичальника – юр-чної особи: 1.1. заява на одержання кредиту, 1.2. засновницькі документи, 1.3. копія свідоцтва про державну реєстрацію, 1.4. копія довідки ДПА про реєстрацію як платника податків, 1.5. копії патентів, ліцензій, дозволів, 1.6. документи, що підтверджують право власності на заставне майно, 1.7. договори, пов’язані з веденням господарської діяльності (оренди, договори про спільну діяльність) у випадку їх наявності, 1.8. копії контрактів, пов’язаних з проектом, що кредитується, 1.9. бухгалтерська звітність п-ства за останні 3 (6) міс. (виписка про рух коштів за поточними рахунками за 3 останні місяці, розшифровка основних засобів і товарно-матеріальних запасів, розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості), 1.10. картка зі зразками підписів осіб, що мають право розпоряджатися коштами; 2)для позичальника – суб’єкта п-цької діяльності – фізичної особи: 2.1. заява на одержання кредиту, 2.2. копія паспорта і довідки про присвоєння кода ІНН; 2.3. копія свідоцтва про державну реєстрацію, 2.4. копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, 2.5. копії патентів, ліцензій, дозволів, 2.6. документи, що підтверджують право власності на заставне майно; 2.7. договори, пов’язані з веденням господарської діяльності (оренди, договори про спільну діяльність) у випадку їх наявності, 2.8. копії контрактів, пов’язаних з проектом, що кредитується, 2.9. декларація про доходи і звіт суб’єкта п-цької діяльності – фізичної особи – платника єдиного податку, 2.10. інф-ція про рух грошових коштів на рахунках у банках.

Важливим аспектом процесу мікрокредитування є пе­ревірка репутації потенційного позичальника службою безпеки банку, яка готує відповідний висновок на предмет наявності негативної інф-ції. При розгляді кредитної заявки обсягом до еквівалента 10 тис. дол.СШАперевірка потенційного позичальника службою безпеки, як правило, не здійснюється.

Параметри мікрокредитів, які не залежать від дже­рел фінансування проекту: 1)вид кредитного проекту – разовий кредит, овердрафт,; кредитна лінія, що поновлюється, кредитна лінія, що не поновлюється, кредитна лінія, що надається траншами, кредитний ліміт на пластикову картку; 2)форми видачі кредиту – для юр-чних осіб – у безготівковій формі, для приватних п-ців і фізичних осіб – у готівковій і безготівковій формі; 3)графік погашення – щомісячно рівними частинами, нерівними частинами з урахуванням сезонності бізнесу позичальника; 4)забезпечення – основне, додаткове; 5)страх-ня – зазвичай страхується тільки основне забезпечення або заставне майно на суму кредиту; 6)нотаріальне посвідчення – обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори іпотеки. Нотаріальне посвідчення застави автотранспорту не є обов’язковим, але вимагається майже всіма банками; 7)строк оформлення кредиту – близько 3-5 днів, в окремих випадках («експрес-кредит») – 1-2 дні. Строк оформлення кредиту може бути подовжено у випадку складності проекту, що кредитується.

Рішення про видачу кредиту приймається кредитним комітетом або кредитною комісією. Кредитна комісія пра­цює у меншому складі і значно швидше порівняно з кре­дитним комітетом ухвалює рішення про видачу кредиту. Середній строк такої процедури – 4 дні.

Як забезпечення за мікрокредитом банк приймає: 1)основне забезпечення - неру­хомість, транспорт, обладнання, особисте майно, меблі; 2)додаткове забезпечення –товари в обороті, майнові права, майбутній врожай.

Перевага звичайно надається ліквідному забезпечен­ню: 1) нерухомість (житлового і нежилого фонду) в облас­них і районних центрах; 2) АЗС в обласних і районних центрах; 3) автотранспорт імпортного (не старше 5 років) і вітчизняного вир-цтва (не старше 3 років); 4) устаткування, призначене для вир-цтва товарів широкого вжитку, що характеризуються наявністю висо­кого рівня попиту на них; 5) універсальне торговельне холодильне устаткування; 6) особисте майно (аудіо- відео- і побутова техніка ім­портного вир-цтва); 7) сільськогосподарська техніка імпортного вир-ц­тва (не старше 3 років); 8) вироби з дорогоцінних металів (приймаються ви­ключно в заставу і оцінюються за ціною брухту).

У випадку, якщо ліквідного майна недостатньо, то для повного забезпечення мікрокредиту використовують малоліквідне майно. Якщо забезпеченням за кредитом є ви­ключно ліквідне майно, його ринкова вартість мінімум на 50% має перевищувати суму мікрокредиту.

Вартість заставного майна має забезпечувати макси­мально швидку його реалізацію і стимулювати позичаль­ника погашати кредит у встановлений строк і у випадку звернення стягнення на предмет застави покривати витра­ти банку від кредитної операції.

 Заставна вартість забезпечення, що належить до групи малоліквідного майна, визначається шляхом застосуван­ня дисконтів до його ринкової вартості. Розмір дисконт­них ставок, що застосовується під час оцінки різних видів майна, диференційовано залежно від ступеня ліквідності майна, що передається у заставу.

Розмір дисконтних ставок для розрахунку заставної вартості малоліквідного майна: 1)ставка дисконту › 30%: нерухомість житлового і нежитлового фонду в сільській місцевості, автотранспорт імпортного і вітчизняного вир-цтва, специфічне унікальне устаткування, призначене для вир-цтва товарів вузького попиту, промислова і с/г техніка імпортного і вітчизняного вир-цтва, особисте майно (аудіо-, відео-, побутова техніка вітчизняного вир-цтва), маломірні моторні судна іноземного вир-цтва; 2)ставка дисконту › 35%: високоліквідний товар у заставі, строк зберігання (придатності) якого більший за строк кредиту;

За кредитами у сумі еквівалентом понад 10 тис. дол. СШАпри забезпеченні їх ліквідною або малоліквідною за­ставою, з метою зниження кредитних ризиків банк може вимагати від позичальника додаткового забезпечення за кредитом. Для розрахунку заставної вартості додатково­го забезпечення застосовуються такі дисконтні ставки: 1)майнові права: на одержання коштів: ‹ 30%, на одержання товарно-матеріальних цінностей: ‹ 50%; 2)товар, що має: широке коло потенційних покупців: ‹ 25%, обмежене коло потенційних покупців: ‹ 35%; 3)велика рогата худоба (ВРХ), інші с/г і домашні тварини: ВРХ і інші тварини на вирощуванні і відгодівлі, ВРХ і інші тварини в основному стаді.

 Пріоритетним видом застави за кредитами у сумі екві­валентом до 10 тис. дол. СШАє особисте майно пози­чальника.

Обов'язковою умовою оформлення договору на видачу мікрокредиту є оформлення договору поруки: 1)для юр-чної особи як поручителями можуть бути директор, засновники п-ства або третя особа; 2)для приватних п-мців – чоловік (жінка) або третя особа.

Після видачі кредиту банк має здійснювати контроль за своєчасністю погашення заборгованості за кредитом і су­ми відсотків відповідно до розробленого графіка. Пога­шення заборгованості і відсотків за мікрокредитом здій­снюється позичальником щомісяця рівними платежами. Відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом. Для п-ств сезонного вир-цтва можливе застосування спеціального графіка погашення зменшення суми погашення основного боргу залежно від сезонних коливань виторгу клієнта. Така схема пога­шення заборгованості за кредитом дає змогу п-цям не вилучати кошти з обігу у великих розмірах, як при по­гашенні кредиту наприкінці договору, а здійснювати погашення відповідно до розміру отриманого прибутку.

Фактори, що стримують розвиток мікрокредитування в Україні: 1) складна процедура отримання кредиту; 2) фактор страху «життя в борг»; 3) недостатня державна підтримка розвитку мікрокредитування; 4) відсутність знань про процедуру отримання мікрокредиту; 5) відсутність майна під заставу; 6) власна пасивність; 7) високі відсоткові ставки; 8) відсутність законодавчої регламентації процесу мікрокредитування в Україні; 9) небажання банків займатися мікрокредитуванням.

Працівники банків серед основних проблем кредиту­ванні малого бізнесу назвали: 1) відсутність дешевих довгострокових ресурсів (залучення коштів на депозити на строки більше року є надто дорогими і ризикованими з огляду на коливання відсотко­вих ставок); 2) підвищений ризик, пов'язаний з високим ступенем тінізації цього сектору економіки, залежністю бізнесу від однієї людини і високою вразливістю до змін зовнішньо­го ек-чного середовища.

Стимулювання розвитку мікрокредитування в Україні потребує комплексного підходу, складовими яко­го можуть стати: 1) спрощення механізму отримання мікрокредиту; 2) створення умов для розвитку небанківських фі­нансових установ; 3) удосконалення законодавчого забез­печення діяльності банків; 4) державна підтримка інф-ційних програм з мікрокредитування; 5) скорочення по­даткового тягаря і вдосконалення механізмів інвести­ційно-кредитної підтримки малого і середнього бізне­су; 6) створення державної програми пільгового кредиту­вання малих і середніх п-ств.