Питання для самоконтролю

1. Назвіть напрямки розвитку світового туризму

2. Чому Україна залишається осторонь світового потоку туристів?

3. Які ваші пропозиції щодо покращення ситуації на ринку туристичних послуг?

 

Тема 9. Місця, пов’язані з життям видатних діячів

Культури та історії України

Знати  місця, що пов’язані з життям видатних українських діячів

Уміти розповісти про життя і діяльністьвидатних українських діячів

План

1. Музей видатних діячів української культури

2. Садиба Котляревського

3. Куп'янськ

 

Музей видатних діячів української культури

Музей видатних діячів української культури — музей, присвячений життю і творчості Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького й заснований у Києві в 1987 році.

Музейні експозиції розміщені в меморіальних будинках, де мешкали видатні митці і які збереглися до сьогодні. Створення спільного музею мотивувалося близькістю розташування будинків, де мешкали ці діячі культури. Об'єднані дружбою та спільними інтересами ці родини створили унікальний культурний осередок, що здобув назву «Українського Парнасу».

Зараз музей складається з трьох відділів: Музей Лесі Українки, Музей Миколи Лисенка та Музей Михайла Старицького. В майбутньому планується відкриття повноцінного музею Панаса Саксаганського. До 145 річчя з дня його народження в музеї Старицького була облаштована ювілейна виставка про Саксаганського.

Місце, де розташована Садиба письменника, - старовинний самобутній куточок Полтави, який земляки І.П. Котляревського з любов'ю й шаною нарікли Івановою горою. Це улюблене місце відпочинку полтавців та гостей міста. Звідси видно старовинний Хрестовоздвиженський монастир, який «пам'ятає» Мартина Пушкаря та Марусю Чурай, з Білої альтанки відкриваються чудові краєвиди. А поблизу хати І.П. Котляревського полтавці мріють відбудувати Успенський кафедральний собор, в якому дід поета служив дияконом.

В садибі стоїть будинок, в якому народився, жив і помер І. П. Котляревський. Тут встановлена стела з написом: «З цієї садиби на весь світ пролунав голос першого класика української літератури Івана Петровича Котляревського; 1769—1838».

Будинок виховання дітей бідних дворян.. Заснован у 1805 році князем О. Б. Куракіним. Містився спершу в будинку лікаря І. Тишевського поблизу Спаської церкви, потім у будинку Руденка на Петровській площі (тепер Конституції), нарешті — в будинку Полтавського Малоросійського поштамту. В цьому закладі навчалися майбутній математик М. Остроградський і художник А. Мокрицький. На посаді наглядача з 1810 по 1835 рік тут працював Котляревський. У відбудованому приміщенні нині знаходиться полавська середня загальноосвітня спеціалізована школа № 3 ім. А.В.Луначарського з поглибленим вивченням англійської мови   

 

Будинок благодійно-лікувальних закладів.

Перша лікарня у Полтаві була відкрита 1802 року у приватному будинку. Мала 20 ліжок.У 1803 р. переведено на околицю міста — Кобищани. Водночас у ній могло лікуватися 70 чол.1804 року було споруджено два дерев'яних корпуси Полтавського благодійного закладу по вулиці Ново-Полтавській (тепер вулиця Шевченка). Головний корпус на 80 ліжок було зведено 1823 року. Іван Петрович Котляревський був попечителем цього закладу з 1827 по 1835 рік (вул. Шевченка, 23). У 2-й половині 19 ст. благодійний заклад було перетворено на земську лікарню.У 1872 відкрито при лікарні Полтавську фельдшерську школу. У 1884 Полтавське товариство лікарів обрало своїм почесним членом професора Мосовського університетуту і директора хірургічної клініки М. В. Скліфосовського.

9.08.1885 М. В. Скліфосовський провів операцію у Полтавській губернській лікарні. На протязі ХХ ст. лікарня постійно розбудовувалась; зараз вона має 22 відділення, та понад 1000 ліжок. З 1979 року обласна клінічна лікарня носить ім'я М. В. Скліфосовського. Перед будинком - пам'ятник М. В. Скліфосовському (1979 р.). На фасаді центрального корпусу 1963 року встановлено меморіальну дошку І. П. Котляревському   

Могила І. П. Котляревського

Згідно з бажанням поета, його поховали на околиці міського кладовища Полтави, поблизу дороги на Кобеляки (колишня вулиця Кобеляцька, тепер — Фрунзе). Перший надмогильний пам'ятник спорудив 1839 на власні кошти П. С. Стеблін - Камінський. Це була невелика увінчана хрестом цегляна колона на чотирикутному постаменті з написом на мідній пластині: «Маіор И. П. Котляревский, сочинитель Энеіди на малорусском наречии род.1769 г. августа 29, скончался 1838 г. 29 октября».1869 надгробок реставровано встановлено огорожу, замінено мідну пластину і напис. Нового ремонту зазнав пам'ятник 1881. У 1893 Полтавське губерське земське зібрання асигнувало на спорудження нового пам’ятника 1 тис. крб. Тоді ж почався збір пожертв. Пам'ятник відкрито 1898. Являє собою чотиригранний обеліск з чорного мармуру на фігурному постаменті (автори — скульптор Л. Позен і художник В. Волков). На фасадній стороні — барельєфне зображення обличчя І. П. Котляревського в лавровому вінку (відлите учнями земського ремісничого училища). Нижче — вірш Т. Г. Шевченка: «Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть». Обеліск був увінчаний хрестом, який 1938 року замінили чотиригранним конусоподібним блоком, а на стик перенесли барельєф. Пам'ятник і могила були обнесені металевою огорожею, яку у 1967 році було знято. 1969 покладено гранітні підходи. Проведено реставрацію і полірування гранітних площин, відновлено позолоту надписів. Після ліквідації кладовища (1937 р.) на цьому місці парк, у якому знаходиться могила письменника (на розі вулиць Фрунзе та Р. Люксембург).