2020-08-05
127
1. Як впливають фонові захворювання на динаміку чисельності населення в Україні?
2. Чим зумовлене підвищення ролі суспільно-географічних факторів у структурі захворюваності?
3. Які головні причини смертності в Україні і чим вони викликані?
4. Географія поширення забруднення території України ізотопами стронцію, цезію та плутонію. Як це пов'язано із захворюваністю у відповідних регіонах?
5. Яка роль рекреаційного господарства в поліпшенні медико-географіч- ної ситуації в Україні? Проаналізувати відповідність профілю санаторно-курортних закладів України структурі захворюваності населення.
Тестові питання
З дисципліни «Географія туризму в Україні»
ІІІ розділ. Туристсько-рекреаційні ресурси України
1. Сукупність природних та створених людиною ресурсів, які придатні для створення турпродукту:
а) ваучер; б) путівка;
в) туристичні ресурси; г) природні ресурси.
2. Рекреаційні ландшафти, оздоровчі ресурси, природно-заповідні ресурси складають:
|
|
|
а) унікальні явища природи; б) природний потенціал;
в) історичні і культурні г) сучасні досягнення країни.
пам’ятки;
3. Скільки туристично-рекреаційних регіонів в Україні?
а) два; б) три;
в) чотири; г) п’ять.
4. Які найбільш розвинуті туристично-рекреаційні регіони в Україні?
а) Причорноморський і б) Харківський і Столичний;
Карпатський;
в) Донецько-Придніпровський; г)Полісько-Столичний.
5. В яких областях України знаходиться найбільше архітектурно-історичних пам’ятників?
а) Харківська, Донецька; б) Івано-Франківська, Сумська;
в) Львівська, Чернігівська, г) Севастопольська, Рівненська.
Київська;
6. Площа України складає:
а) приблизно 550 тис. км2; б) приблизно 504 тис. км2;
в) приблизно 604 тис. км2; г) приблизно 544 тис. км2.
7. Скільки відсотків території Європи займає Україна?
а) 6,2%; б) 8,4%;
в) 5,7%; г) 2,1%.
8. Зі скількома державами межує Україна?
а) 7; б) 3;
в) 9; г) 8.
9. В якому кліматичному поясі знаходиться Україна?
а) екваторіальному; б) субтропічному;
в) тропічному; г) помірному.
10. Яка область України найзасушливіша?
а) Донецька; б) Херсонська;
|
|
|
в) Київська; г) Волинська.
11. Скільки відсотків території України займають гори?
а) 5%; б) 95%;
в) 78%; г) 9%.
12. Ресурси живої природи, які сприяють лікуванню, оздоровленню та організуючі окремі види туризму, називаються:
а) економічні; б) бальнеологічні;
в) соціальні; г) біотичні.
13. Скільки відсотків території України займає рівнина:
а) 5%; б) 87%;
в) 95%; г) 10%.
14. Скільки в Україні озер?
а) близько 20 000; б) понад 10 000;
в) близько 14 000; г) близько 2 000.
15. Який тип клімату на ППК?
а) континентальний; б) тропічний;
в) середземноморський; г) субтропічний.
16. Яке населення України?
а) близько 48 млн. чол.; б) понад 47 млн. чол.;
в) понад 46 млн. чол.; г) близько 49 млн. чол.
17. На скільки груп розділяють туристичні ресурси?
а) на 2; б) на 3;
в) на 4; г) на 1.
18. Унікальні явища природи: печери, водоспади, заповідники, моря, гори – це:
а) об’єкти, які демонструють б) об’єкти, які представляють історичне і
сучасні досягнення країни; культурне минуле;
в) природні ресурси; г) туристичні ресурси.
19. За даними статистики ВТО туристи хотіли б відпочивати біля:
а) вогнища; б) у пустелі;
в) біля водойми; г) у себе на дачі.
20. Скільки рік протікає в Україні:
а) близько 71 000; б) близько 62 000;
в) близько 15 000; г) близько 1 000.
21. Скільки літературно-меморіальних музеїв вітчизняних і закордонних письменників функціонує в Україні?
а) 80; б) 24;
в) 30; г) 50.
22. Де і коли було відкрито перший музей на території України?
а) 1790 р., Львів; б) 1806 р., Миколаїв;
в) 1814 р., Київ; г) 1901 р., Одеса.
23. Яка кількість офіційно зареєстрованих музеїв на території України сьогодні?
а) 400; б) 550;
в) 380; г) 800.
24. Дата створення в Україні Закону «Про внесення змін до Закону України «Про туризм»:
а) 19 квітня 2003 р.; б) 18 листопада 2003 р.;
в) 18 листопада 2002 р.; г) 18 грудня 2002 р.
25. Основним законом, що визначає турдіяльність в Україні, є Закон:
а) «Про туризм»; б) «Про відпочинок»;
в) «Про курорти»; г) «Про свободу переміщення».
26. Найавторитетніший форум міжнародного сучасного туризму:
а) Лондонський конгрес; б) Гаахська конференція;
в) Паризька конференція; г) Вашингтонська конференція.
Розділ 4. Туристські райони та центри туризму в Україні
Тема 11. Етапи рекреаційного оновлення Криму
та розвиток масового туризму
Знати етапи рекреаційного оновлення Криму, розвиток туризму, готельну індустрію
Уміти розповідати про історію оновлення Криму, його сучасність
План
1. Історія
2. Етапи рекреаційного оновлення Криму
3. Крим сучасний
Ознайомитися з матеріалами, вміщеними у додатку. Законспектувати їх.
З другої половини XIX ст. починається і формування в Україні туристських регіонів. Цілком природно, що першим таким регіоном був Крим.
|
|
|
У 1783 р. півострів Крим став складовою частиною Російської імперії. Царський уряд щедро роздавав землі поміщикам і чиновникам, зобов'язуючи заселяти їх кріпаками з центральних і українських губерній. Згодом було дозволено прописувати селян-кріпаків. Крім того, запрошували й іноземних поселенців. Першими були німці й болгари. Так, у 1841 р. у Сімферопольському і Феодосійському повітах налічувалося 10 іноземних колоній - 3969 чоловік. Усім без винятку надавалися пільги - звільнення від усяких податків і повинностей на 8-10 років, позичка на переїзд і великі (до 50 десятин на сім'ю) ділянки землі. До 1802 р. поміщикам було роздано 350 тис. десятин землі. Крім того, йшло самозахоплення вільних ділянок і скуповування селянських наділів. Зрештою, в 1816 р. вийшов Указ про припинення продажу землі за низькими цінами.
Політика уряду, спрямована на прискорене господарське освоєння краю, виправдала себе. За короткий час набули розвитку й піднесення багато галузей сільського господарства і промисловості. У степових районах вирощували зернові. Одержали значні грошові кредити й зниження податків вівчарі. Вже в 1850 р. у краї діяло 12 сукняних підприємств.
З 1785 р. до Криму запрошуються найкращі спеціалісти-виноградарі, виписуються елітні сорти лоз. Для осіб, що займаються виноградарством, передаються в безоплатне користування і навіть в особисте, «потомственное», володіння державні землі. А для підготовки вітчизняних фахівців - виноградарів, садівників, виноробів у 1804 р. в Судаку відкривається училище, у 1812 р. створюється Нікітський ботанічний сад і пізніше - Магарацьке училище виноробства.
У 1848 р. площу в 5137 десятин було засаджено 28,5 млн виноградних кущів, з урожаю яких виробляли 716 тис. цебер вина (у 1895 р. у Криму виробляли вже 1 млн цебер вина). Свіжі й сушені фрукти, тютюн, соляні промисли - усе сприяло розквіту краю. Тільки червоної риби в 1849 р. було добуто 12,5 тис. пудів. Фахівці з Голландії навчали місцевих рибалок засолюванню риби за «голландським способом».
|
|
|
З 1824 по 1848 p. прокладається гірське шосе, аз 1861 р. уже йде і залізничне будівництво.
Усе це створювало передумови для «курортного» освоєння краю.
Особливо привабливою тут була розмаїтість кліматичних зон: помірно континентальний клімат степового Криму з його невисокою вологістю; гірський Крим з яскраво вираженими кліматичними поясами; субтропічний, середземноморського типу клімат Південного берега з тривалою сухою осінню та зоною ультрафіолетового комфорту.
Крім того, понад 100 джерел мінеральних вод, численні грязьові озера, величезна кількість винограду - усе це сприяло популяризації півострова.
Початок курортного будівництва припав на 70-ті pp. минулого століття. За ініціативою земств, лікарських та інших громадських організацій, приватних осіб, практично без фінансової допомоги уряду почали відкриватися санаторії вздовж усього узбережжя.
Аристократія і велика буржуазія обрали для палаців і дач головним чином Південний берег Криму. Готелі й пансіонати, що перебували в приватному володінні, експлуатувалися переважно в літній сезон.
Усього в дореволюційній Росії було 36 курортів, 60 санаторіїв на 3000 місць. При цьому кожний курорт мав специфічні особливості забудови міст, організації відпочинку та лікування.
Непомітне поселення Ялта, що в 1802 р. налічувало 13 рибальських будиночків, поступово стає центром усього узбережжя. Розвитку Ялти сприяло будівництво в 1832 - 1837 pp. гравійної дороги Алушта - Сімферополь, яку в 1847 р. продовжили до Севастополя. 17 вересня 1837 р. імператор Микола І надав поселенню Ялта статус міста.
Герб міста Ялта з'явився в 1845 р.: на блакитному фоні, що символізував море, розміщувались навхрест дві золоті гілки - лаврова й виноградна.
У 1843 р. затверджується проект забудови нової частини міста, автором якого був архітектор Ешшман. Починається будівництво фешенебельних готелів, великих магазинів, приватних дач і лікарень. Ялта стає гомінким буржуазно-аристократичним курортом. Біля витоків зародження курорту стояв відомий російський учений С. П. Боткін. За його рекомендацією представники царської династії Романових купують поблизу Ялти маєток Лівадію.
Отже, Ялта-курорт значно молодший, ніж Ялта-місто. Різниця в їхньому віці - понад чверть століття. Ялту починають називати «Російською Ніццою» і «Російською Рив'єрою».
У 1900 р. у приватному будинку на околиці Ялти добродійне товариство міста за участю А. П. Чехова, Л. М. Толстого, О. М. Горького побудувало пансіонат «Яузлар» на 20 місць. У 1901 - 1902 pp. було відкрито дитячий санаторій в Алупці.
У 1915 р. майже всі курортні заклади міста - 5 санаторіїв на 169 місць, клінічна дитяча колонія, притулок на 24 місця для хворих на туберкульоз - були платними. До послуг заможних клієнтів були 14 готелів на 800 номерів, 3 комфортабельних приватних санаторії і 5 пансіонатів.
Упродовж літнього сезону тут вирувало життя, а коли курортники роз'їжджалися, місто ставало тихим, провінційним, заклади відпочинку і магазини здебільшого зачинялися. Власне, таку долю мають усі подібні міста.
У сусідній Алушті в 1864 р. у 120 дворах мешкало 763 особи; у 1902 р. населення зросло до 2800 чоловік. Однак містечко як курорт було невеселим видовищем: удень немощена набережна тонула в клубах пилюки, а ввечері стояла суцільна пітьма.
У 1904 р. Алуштинське товариство курортного благоустрою склало план поліпшення дорожнього та інших господарств. Однак цей план не було реалізовано.
З кінця XIX ст. найкращим місцем для морських купань вважалася Євпаторія. «Тутешнє морське купання таке, що, напевно, кращого не знайдеш у всьому світі», - писала Леся Українка. Крим вона відвідувала неодноразово - у 1890, 1891 і 1907 pp., намагаючись вилікуватися від кісткового туберкульозу.
Саме Мойнакське озеро з його цілющими грязями принесло Євпаторії велику популярність. І, як не дивно, першим, кому спало на думку «робити на цьому гроші», був... охоронець соляного промислу П. П. Пугачов, який побудував примітивну лікарню, де хворих приймали за плату.
У 1890 р. території з грязями перейшли у підпорядкування Таврійського губернського земства. Було побудовано дві нові грязелікарні, готель літнього типу на 70 номерів, парк з двома ставками. У 1912 р. був відкритий Цандерівський інститут, що готував лікарів-бальнеологів.
Взагалі ж будівництво Євпаторії як курорту мало стихійний характер. Завдяки ініціативі окремих підприємців у 1905 р. було введено в дію першу приватну здравницю «Приморський санаторій», а через чотири роки - два приватних медичних пляжі. У 1911 - 1914 pp. побудували санаторій і великий готель «Дюльбер», у 1913 р. - ще сім приватних санаторіїв на 400 ліжок. З 1893 р. велося інтенсивне дачне будівництво.
Лікувальні властивості сакських мінеральних грязей здавна привертали увагу російських мандрівників і дослідників. Про це згадується ще в працях академіка П. І. Сумарокова (1799 p.). Що ж стосується лікування, то воно завжди було джерелом прибутку місцевих мулл. У 1827 р. тут було відкрито першу лікарню, через п'ять років - готель для хворих на 20 номерів. Про користь лікування на Сакському озері писав у своєму листі до Жуковського М. В. Гоголь (1835 p.).
Популярність сакських грязей зростала. У 1837 р. тут було побудовано відділення Сімферопольського військового госпіталю, де крім офіцерів оздоровлювалися й «нижні чини».
Хворі на сухоти віддавали перевагу Старому Криму, де особливою славою користувалися квіткові ванни. їх готували на квітах і травах, зібраних в околицях міста.
Судак приваблював двокілометровим піщаним пляжем, відсутністю туманів, рівномірністю температури морської води, великою кількістю винограду (культивувалося 600 сортів!). Правда, до послуг гостей міста в 1890-х pp. тут був тільки один готель. У Севастополі в цей же час їх було 14 (це крім 5 пансіонатів, грязелікарень та купалень). У 1911 р. готелів у Судаку було вже три, але ціни трималися високі і харчування було порівняно дорогим.
Гурзуф - невелике сільце наприкінці XVIII ст. (усього 179 чоловік державних селян) - через сто років стає найфешенебельнішим курортом Криму. Підприємець П. І. Губонін, який нажив великий капітал на будівництві Лозово-Севастопольської залізниці, спорудив у місті готелі, ресторани, провів електрику, телефон, упорядкував парк і навіть установив там барвисті фонтани. Однак через дорожнечу курортників було мало: 900 чоловік у 1891 р. і 1558 - через дев'ять років. Як бачимо, зростання незначне.
Щоб підвищити вартість землі, князі Трубецькі проклали дорогу, що сполучала Севастополь із Сімеїзом - найтеплішим безвітряним містечком на ПБК. І хоча курортом він став ще в першій половині позаминулого століття, проте як буржуазно-аристократичне місце відпочинку став відомим на початку XX, коли виник Новий Сімеїз.
Зі слів доглядача Будинку-музею А. П. Чехова в Гурзуфі, навіть видатний письменник робив спробу організувати свій бізнес. Купивши в татарина за величезну на ті часи суму (3 тис. крб) саклю, Антон Павлович нібито хотів обладнати неподалік платний пляж, проте з якоїсь причини цей задум втілити не вдалося.
Поряд з дорогими дачами, пансіонатами, санаторіями на зразок «Бруно», «Арнольді», «Ксенія», «Дольник», «Ампір» використовувалися малопридатні для житла помешкання, які здавали за високу плату. Навіть у Сімеїзькому парку на кожному кроці стояли невеликі будиночки, так звані «вагончики». У Старому Сімеїзі квадратний сажень землі на березі моря оцінювався в 60 крб, на горі - у 40 крб і вище. Незважаючи на дорожнечу, в 1912 р. там налічувалося 33 дачі. Середній клас міг дозволити собі відпочинок у Криму. Судячи з реклами того часу (1912 р.), 100 «розкішно обставлених номерів» коштували від одного до п'ятнадцяти карбованців за добу з «безкоштовним електричним освітленням» і «безкоштовними автомобілями для пасажирів та перевезення ручного багажу». Були й дешевші готелі - від 75 коп. за добу, з «балконами», «достатнім світлом і чудовим краєвидом». (Для порівняння: середня заробітна плата кваліфікованого робітника промислового підприємства на той час становила від 10 до 20 крб на місяць.) Вілла на березі моря, де на курортника очікували «здорове повітря, спокій, посилене харчування», причому їжа була не тільки «здорова», а й «гігієнічна», оцінювалася від ста карбованців на місяць і вище. Клієнтів спокушали «шведською гімнастикою, фребелевськими іграми (за методикою німецького педагога Ф. Фребеля (1782 - 1852)), дитячими виставками, кеглями, крокетом, катанням на човнах», а також «усіма видами масажу, грязьових компресів і притирань».
Стає цілком зрозумілим, що в дореволюційний період привабливий відпочинок і лікування на кримських курортах були доступними лише для заможних верств населення.
Как известно, Крым представляет собой уникальное место на планете Земля по своим климатическим условиям. Именно поэтому через Крым прошло много народов мира, осваивавших его еще в древности. Эти народы оставили бесценные исторические архитектурные и археологические памятники. «Россыпи» этих памятников простираются с запада на восток, и с севера на юг. В них следы жизни и давно исчезнувших народов и ныне существующих. Это и столица позднескифского государства Неаполь-скифский, передавший столичную эстафету Симферополю - нынешнему столичному центру Крыма. Здесь остатки Херсонеса, основанного выходцами из Гераклеи с Южных берегов Черного моря и постоянно опекаемого греками Византии, мирно соседствующие с современными жилыми районами хорошо всем известного Севастополя. На месте современной Керчи еще в 6 веке до н.э. был основан Пантикапей - многовековая столица Боспорского царства, расположенного на обоих берегах Керченского пролива, соединяющего Азовское и Черное моря. Предки сегодняшних итальянцев из Генуи в Крыму оставили несколько памятников, лучший из которых - Генуэзская крепость в Судаке. В бывших столицах Крымского Улуса Золотой Орды и Крымско-Татарского ханства - Старом Крыму, Чуфут-Кале, Бахчисарае осталось еще много исторических памятников, среди которых выделяется Ханский дворец в Бахчисарае и пещерный город в Чуфут-Кале. Период подчинения Крыма Османской империи характерен дальнейшим развитием поселений Крыма, а в отдельных случаях их разрушением. Эта участь в 1475 году постигла столицу княжества Феодоро - Мангуп, один из городов, представляющих колоссальное туристическое значение для Крыма. Период после освобождения Крыма Россией от Турции с 1783 года характерен развитием его как курорта, освоением его территорий российскими помещиками и промышленниками, немецкими колонистами, что представлено многочисленными памятниками истории и архитектуры.
Все эти события давно минувших дней и исторические памятники - свидетели этих событий, постоянно привлекают в Крым туристов из многих стран мира.
Безусловно в Великой стране, какой был СССР, Крым занимал весьма скромное место даже по вопросам туризма. Например, в справочнике о туристических маршрутах 1967 года среди 150 всесоюзных маршрутов Крым и его города встречаются 8 раз: маршрут 303 «По городам-героям Украины» (Киев 8 дней - железная дорога - Одесса 4 дня - пароход - Севастополь 8 дней); маршрут 21 «Крымский» - автомобильный (Симферополь 3 дня - Алушта 7 дней - Ялта 6 дней - Севастополь 4 дня); маршрут 111 «По партизанским тропам Крыма» (Симферополь 4 дня - переход 6 дней - Черная Речка 2 дня - переход - Карабах 8 дней); маршрут 22 «Крымский горный» (Симферополь 2 дня - автобус - Бахчисарай 4 дня - переход 2 дня - Соколиное 3 дня - переход 3 дня - Карабах 6 дней); маршрут 24 «По заповедным местам Крыма» (Симферополь 2 дня - автобус - Бахчисарай 4 дня - переход 3 дня - Черная Речка 2 дня - переход 2 дня - Карабах 7 дней); маршрут 110 «По горному Крыму» (Симферополь 4 дня - переход 1 день - Черная Речка 1 день - переход 3 дня - Соколиное 4 дня - переход к Ай-Петри 1 день - переход - Ялта 6 дней); маршрут 183 «По горному Крыму» (Бахчисарай 4 дня - переход 2 дня - Соколиное 2 дня - переход 1 день - Ялта 6 дней); маршрут 182 «По Восточному Крыму» (Симферополь 2 дня - автобус - Ангарский перевал 3 дня - поход по Восточному Крыму 5 дней - Планерское 4 дня - автобус - Феодосия 6 дней). Перечисленные 8 маршрутов входят в 29 маршрутов Украины.
Кроме того в число маршрутов по черноморскому побережью Кавказа входил маршрут 28 «По Черному морю» на теплоходах «Украина» и «Россия» (Сочи 3 дня - Севастополь 2 дня - Одесса 2 дня - Севастополь 1 день - Ялта 2 дня - Батуми 3 дня - Сухуми 2 дня - Гагра 1 день - в пути 2 дня). В число 18 южных радиальных маршрутов входили маршрут 23 «Ялта» и маршрут 321 «Карабах». Также по Крыму были три радиальные маршрута для автомобилистов: 492 «Ялта», 494 «Феодосия», 495 «Планерское». В дополнение к перечисленным среди маршрутов Советов по туризму функционировали маршруты 164 «Севастополь», 493 «Алушта», 91 «Алушта», 390 «Евпатория» (для родителей с детьми).
Большое распространение получили железнодорожные маршруты, позволявшие осуществлять туристические путешествия по стране на специальных поездах. Эти поезда формировались из 10-12 купированных вагонов и трех вагонов-ресторанов. Их передвижение по стране осуществлялось преимущественно по ночам по специально разработанных для них расписаниям, чтобы днем туристы могли участвовать в экскурсиях в пунктах стоянок или отдыхать, купаться в море. Поэтому из 258 железнодорожных маршрутов по всей стране - 28 проходили через Крым. На полуостров вели маршруты из Баку и Еревана, Уфы, Минска и Витебска, Караганды и Целинограда, Владимира и Калинграда, Калуги и Петрозаводска, Сыктывкара и Куйбышева, Риги и Ленинграда, Москвы и Рязани, Свердловска и Ставрополья, Винницы, Житомира, Краматорска, Луганска и Полтавы.
Перечисленные выше маршруты функционировали по времени неодинаково. Если маршрут 21 «Крымский» автомобильный имел варианты летний (с мая по октябрь) и зимний (с октября по май), то все остальные маршруты (11, 22, 24, 110, 182, 183) функционировали только с мая по сентябрь. Продолжительность каждого из них была в основном 20 дней, а стоимость путевки составляла 65 руб. Исключение составляли маршруты 183, продолжительностью 15 дней и стоимостью 50 руб. и 21 при продолжительности 20 дней стоимость составляла в летнем варианте 75 руб. и в зимнем - 70 руб. Путешествие «По Черному морю» (маршрут 28) было рассчитано на 18 дней на период апрель-июнь и сентябрь-ноябрь. Стоимость этого путешествия колебалась в широких пределах (от 130-150 руб. в каютах 3-й категории до 220-240 руб. в каютах «люкс»).
Железнодорожные маршруты имели разную продолжительность во времени и зависели во многом от протяженности выбираемого пути. Это же накладывало отпечаток и на стоимость путевки. Все они охватывали разные периоды в течение года. Так, из Баку в Севастополь поездка была рассчитана на 20 дней, с заездом в Киев, Львов, Ужгород, Одессу (маршрут 304, июнь). Стоимость путевки 160 руб. Из Еревана в Севастополь приезжали в мае, посетив до этого Москву, Ленинград, Киев, Одессу. На всю поездку отводилось 22 дня, путевка стоила 185 руб. Из Уфы в Крым через Киев и Одессу, а после Крыма через Волгоград можно было съездить за 18 дней на 150 руб. в октябре. Из Минска в Крым приезжали в мае через Закарпатье, Кишинев, Одессу, а назад - через Киев потратив 18 дней и 130 руб. Из Беларусии в Крым приезжали через Минск, Киев и Одессу, потратив на всю поездку всего 10 дней в октябре и 70 руб. за путевку. Между прочим всего 79 руб. за 10 дней обходилась поездка из Ленинграда в Крым (Севастополь) в январе и мае с заездом в Киев, Одессу и на обратном пути в Волгоград и Москву (для сравнения напомним, что в 1998 году только проезд поездом Симферополь - Киев - Симферополь обходится в такую же сумму в гривнах). Самая дешевая, в расчете на один день путешествия, поездка получалась из Риги в Крым в июне через Киев и Одессу, с заездом на обратном пути на Кавказ и в Москву (за 20 дней - 118 руб.). Самая дорогая поездка в Украину и Крым была в октябре из Целинограда (200 руб. за 25 дней).
В период заката застоя структура туристических маршрутов, касающихся Крыма, несколько изменилась, возросли цены на путевки. Так, по маршруту 22 «По горному Крыму» 20 дней отдыха стали стоить 85 руб., 18 дней пребывания на маршруте «Крымский автобусный» обходилось в 95 руб. (в эти годы подорожал бензин). Но по-прежнему величина зарплаты основной массы работающих значительно превышала стоимость путевок, а величина пенсий также была основном выше. Рядовое население страны могло себе свободно позволить отдыхать по туристическим путевкам за свою зарплату или пенсию в течение всего периода застоя, даже не прибегая к помощи профсоюзов. Самое большое подорожание произошло на путевки маршрута 390 в Евпаторию для родителей с детьми с 70 руб. за 20 дней в 1967г. до 135 руб. в 1982г. Дороже этой суммы отдых такого типа в Крыму не стоил. Между прочим, прогулка по Киевскому морю на теплоходе в течение 12 часов с остановкой на острове Ольгинском стоила 114 руб., а 11-часовая прогулка на «Метеоре» по маршруту «Тарасовы пути» расценивалась в 300 руб. (для группы в 30 человек).
Сквозь толщу времени в 30 лет эти цены на путевки теперь кажутся сказочно низкими. Ведь в тот период пенсии у основной массы бывших работников были от 80 до 120 руб., а минимальная зарплата - около 70 руб., зарплата доцента 280-320 руб., профессора - 450 руб., шахтеров - 400 руб., водителей самосвалов в горных разрезах -500-600 руб.
Крим – унікальний куточок України, що приваблює своїми мальовничими ландшафтами. Кримська земля представляє нескінченну кількість нових можливостей та нових маршрутів людям, зайнятим у сфері туризму та рекреації. Без сумніву, розвиток туризму – це майбутнє півострову.
Розвиток туризму істотно впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку, і є одним з найбільш перспективних напрямів економіки. У свою чергу важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал країни.
Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію, що сприяє появленню нових видів туризму.
Завдяки ландшафтним та природним особливостям в Криму можна розвивати всі види відпочинку: кінний, пішохідний, велотуризм, діловий, сільський, еко-, етнотуризм та багато інших.
Для сприяння та подальшого розвитку курортно-туристської галузі у 2008р. в АР Крим проведено ряд заходів, присвячених проголошеному Року туризму та курортів, що охопили майже всі сучасні види туризму.
З метою розвитку активного та екстремального туризму у травні 2008р. було організовано та проведено щорічний автопробіг по курортних містах Криму для журналістів російських ЗМІ.
У вересні 2008р. у смт.Коктебель відбулась VIII міжнародна ярмарка «Гори. Ліс. Море. 2009» з презентацією нових турів та програм екстремального туризму в Криму (екстрім-ігри «Острів скарбів», активний відпочинок нового покоління «Лазерні бої на відкритій місцевості»).
Діловий туризм виступає одним з основних сегментів ринку, однією з ведучих та високорентабельних галузей економіки, що динамічно розвивається. До ділового туризму відносяться такі заходи, як виставки та ярмарки, конференції та семінари, тренінги та ділові зустрічі.
З метою розвитку ділових контактів та презентації рекреаційного потенціалу автономії, а також просування кримського турпродукту на внутрішньому та зовнішньому ринках співробітники Міністерства курортів та туризму АР Крим разом із представниками виконавчої влади курортних регіонів та здравниць автономії у 2008р. взяли участь у міжнародних туристичних виставкових заходах.
У березні 2008р. проведено рекламний тур для делегації ведучих туроператорів Японії. Головною метою візиту було знайомство із курортно-рекреаційним потенціалом автономії, розглянуто можливості подальшого співробітництва у сфері міжнародного туризму.
Крім того, у вересні 2008р. в м. Ялта відбулось п’яте спільне засідання українсько-австрійської робочої групи по туризму, в ході якого було підписано Протокол про двостороннє торгівельно-економічне співробітництво між Австрією та Україною. Українська сторона познайомила австрійську делегацію з рекреаційним потенціалом, матеріальною базою та туристською інфраструктурою автономії, головними напрямками розвитку туризму в Криму та особливостями функціонування курортно-рекреаційного комплексу АР Крим.
Земля Криму об’єднує традиції та історію багатьох поколінь різних національностей, що надає можливість якнайповніше розвивати галузь сільського туризму, який може допомогти вирішити проблему зайнятості на селі та поповнити місцеві бюджети.
Розгляду цього питання була присвячена VI міжнародна науково-практична конференція «Науковий та сільський туризм». Згідно з програмою конференції були проведені пленарні засідання та організована робота секцій за наступними темами: «Крим Православний», «Монастир Сурб-Хач», «Сільський туризм в Криму». Крім того, відбувся показ туристичних об’єктів, екскурсійна та культурна програми.
