Лікування раку легенів

Результати лікування раку легенів натепер слід визнати незадовільними. Показники п’ятирічного виживання хворих за останні 20 років практично не змінились і складають у Європі для чоловіків – 7%, для жінок -12%. Це пояснюється перш за все високим метастатичним потенціалом РЛ, а також тим, що понад 75% хворих госпіталізуються на лікування з розповсюдженим пухлинним процесом.

Основним методом лікування РЛ залишається хірургічний, хоча його ефективність бажає бути кращою, адже п’ятирічне виживання після радикальних операцій коливається в межах 30-35%. При цьому потенційно операбельними є не більше 10-20% хворих на недрібноклітинний рак легені і тільки 70-80% з їх числа можливо виконати радикальні операції. 

Історія розвитку хірургії раку легенів тісно зв’язана з історією розвитку грудної хірургії. У 1881 році Gluuk в експерименті на тваринах довів можливість виконання операції на легенях. У 1889 р. М.О. Вельямінов виконав успішне видалення частини легені з приводу актиномікозу. У 1901 році в Олексіївській земській лікарні В.М. Чекан виконав резекцію легені з приводу саркоми. Великий експериментальний і клінічний матеріал був узагальнений Ф.Р. Київським у 1905 році в монографії «К учению о резекции легкого». Вперше пневмонектомію з приводу раку у людини виконав Kummel у 1910 році. Хворий помер на 6-й добі від набряку легені. У 1933 р. американський хірург Evarts Graham вперше успішно видалив легеню з приводу раку у лікаря 48 років. Після операції хворий прожив більше 20 років. Аналогічну операцію у Радянському союзі в 1937 р. виконав О.В. Вишневський.

Великий внесок у хірургію раку легенів внесли українські хірурги: В.Л.Ганул, О.М. Авілова, Б.В. Радіонов та ін.