Теорія Столлера-Самуельсона

Характеризує дохідність факторів виробництва. Результати різні як в коротко-, так і в довгостроковому періодах- розвиток торг призводить до збіл доходності власника того фактора, який більш інтенсивно викор в експортних галузях, ізменш дох-ті власника того фактора, який більш інтенс викор в імпортних галузях.

Короткостроковий період:

Аргентина збільшує виробництво зерна => зростають ціни на зерно => зростання попиту на землю => зростають ціни на наділи для вирощування зерна => зростають доходи земельних власників, які вирощують зерно => зростає попит на працю робітників, які вирощують зерно => зростає з/п.

Висновок: перерозподіл доходів в залежності від галузі, де є ці фактори виробництва

Довгостроковий період:

В середині країни факто переливаються з галузі в галузь: ціна на фактор 1 знижується => зростання пропозиції земельних ділянок => рівень доходів вирівнюється.

При зменшенні виробництва імпортованого товару вивільнення факторів здійснюється нерівномірно => на всі земельні участки ціна зростає, а з/п робітників падає.

Т еорія Рибчинського:

зростання пропозиції одного з факторів виробництва приводить до збільшення обсягів виробництва і доходів у тій галузі, де цей фактор використовується відносно інтенсивніше, і до скорочення виробництва й доходів у галузі, де цей фактор використовується менш інтенсивно.

Якщо ціни на товари залиш незмінними, то озн що ціни на фактори незмін.

Якщо ціни на фактори незмін. То співвідн факторів без змін, звідси коли збільш пропоз праці, треба відтягнути на неї капітал з ін. галузі, де він викор і там зменш в-во.