1. Основні тенденції МТ політики
2. Тарифні методи регулювання
3. Нетарифні методи регулювання
В кожній країні не зважаючи на те, що існує лібералізація вибирають ліберальний протекціонізм.
За протекціонізм:
- Захист оборонної галузі;
- Зниження внутрішньої зайнятості і стимулювання виробництва;
- Диверсифікація заради стабільності;
- Захист проти демпінгу;
- Збільшення доходів бюджету (покращення стану платіжного балансу)
Проти протекціонізму:
- Збільшення міждержавного протиріччя;
- Погіршення торгівельного балансу.
Регулювання протекціонізму:
1. Односторонній рівень (держава) – без згоди з партнерами;
2. Двостороннє (2 партнери);
3. Багатосторонні (СОТ, в межах інтеграційних об’єднань).
Тенденції зовнішньої МТ політики:
1. Якщо в країні імпортована продукція не конкурує з внутрішнім виробництвом, то політика має тенденцію до лібрація.
2. Якщо експортери мають сильне лобі, то політика лібералізується.
3. Економічна депресія і швидке збільшення конкурентного імпорту на ринку – природний протекціонізм.
|
|
Форми протекціонізму:
1. Селективний (проти певних галузей/товарів/країн)
2. Галузевий (захищення галузі всередині країни)
3. Колективний (декілька країн об’єднуються проти третьої країни).
4. Прихований (внутрішньо-економічна політика).
Інструменти протекціонізму:
1. Тарифні
2. Нетарифні:
· Кількісні (ліцензії, квоти, добровільні обмеження)
· Фінансові (ціни, кредити експортерам, субсидії політичні в межах закупівель)
· Приховані (технічні бар’єри, внутрішні податки і збори, тощо)
Середній рівень: частка вартості товарів, що обкладаються нетарифними інструментами.
Інструменти:
1. Високоінтенсивні (кількісні квоти, ліцензія)
2. Низько інтенсивні
Виділяють такі торгівельні політики:
1. Відкрита
2. Закрита
3. Протекціоністська.
Враховуючи середній ритм тарифу і середній ритм обмежень.
Кількість обмежень 25% від загальної кількості тарифів, середньозважене мито 10%.
Питання.
Якщо збільшується негативний вплив – вводять обов’язковий податок, що стягується.
Мито – це найпоширеніший спосіб. Безпосередній податок при перетині кордону товаром.
Митний тариф – збірник ставок мита, що використовується в даній країні і системний з товарною номенклатурою.
Функції:
1. Фіскальна (наповнення бюджету)
2. Балансуюча (балансу внутрішнього ринку)
3. Захисна (від іноземної конкуренції)
Класифікація мит:
1. За цілями:
· Фіскальне
· Протекціоністське
2. За методами розрахунку:
· Адвалерне встановлюється як процент від вартості товару, що є предметом торгівлі.
· Специфічне мито встановлюється як фіксована сума коштів на фізичний обсяг товару
|
|
· Комбіноване
3. За напрямками:
· В’їзне
· Виїзне
· Транзитне
4. За характером:
· Сезонні
· Антидемпінгові
· Компенсаційні (субсидії) особливий вид мита, яке встановлюється у випадках ввезення товарів при виробництві або при вивезенні яких прямо чи опосередковано використовувались субсидії.
5. За походженням:
· Автономне визначається відповідними державними органами та затверджується країною самостійно, а не на підставі двосторонніх або багатосторонніх угод.
· Преференційне (пільгове) - це пільгові мита, які встановлюються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, які розвиваються
· Конвенсійні розраховується, обґрунтовується, погоджується в процесі укладання договору та остаточно фіксується після його підписання сторонами.
6. За типом ставок:
· Постійні
· Змінні (уряд змінює)
7. За способом нарахування:
· Номінальні в митному тарифі.
· Ефективні – реальний рівень мит на кінцеві товари, розраховані з урахуванням рівня мит на імпортні вузли і деталі цих товарів
Задача. Виграш/програш від мита
Чим більший рівень еластичності від попиту -> (ГРАФІК)
Тим більший рівень споживання (і навпаки)
Ввели мито 100% до ціни споживання торгівлі: 50-20=30
а було 70-10=60
Sabcd=a+b+c+d=60 виграш 50-20-мито
С – виграш=30
а= (10+20):2*1=15 – також виграш
b+d- програш чистий
Перерозподіл доходів від споживачів до виробників.
Ефективне мито:
Те = (Tn – α* Tk)/(1 – α)
Tn – номінальний рівень мита;
α – частка комплектуючих у вартості продукції.
Tk – номінальне мито на сировину (компенсаційне)
Тномін =20%
Ткомп. =10% α = 200/300=0,67
Р = 300
Р2 = 200
Те = (0,2-0,67*0,1)/(1-0,67)=0,403=40%
Виходить:
- Фактичний рівень захисту галузі
- Коли в матеріальних витратах «-» імпорт компонентів
- Коли мито на компоненти і на кінцеву продукцію однакові
- Фактичний рівень збільшується, коли мито на компоненти зменшується
- Фактичний рівень захисту збільшується коли збільшується частка компонентів
- Ефективний тариф «-» якщо мито на компоненти перевищує мито на кінцеву продукцію.
Тарифна ескалація – збільшення рівня митного обкладання в міру зростання обробки товару.
Велика країна
Виграш D: f+с
Виграш країни, коли: f>b+d (ГРАФІК)
Оптимальний тариф – забезпечення
максимального максимально національного
добробуту.
Оптимальний тариф:
1. Ставка ОТ не велика
2. Ставку ОТ обернено пропорційно в еластичний імпорт.
3. Веде до втрати МЕ в цілому (за рахунок іноземних постачальників).
Тарифна квота – різновид мита, ставка якої залежить від обсягів імпорту.
Всі втрати на користь виробників (ГРАФІК)
Ембарго – крайній випадок експортного тарифу, створення експортного картелю.
Експортний картель – єдине мито + перерозподіл між собою прибутку.
Види нетарифних методів:
1. Кількісні (квоти, ліцензії, добровільні обмеження експорту)
2. Фінансові (субсидії, кредити, демпінг, міжнародні картелі)
3. Приховані (технічні бар’єри, внутрішні податки і збори)
Показники (вимірювання використання):
1. Індекс істотності (частка тарифних позицій, що не покрита нетарифними обмеженнями)
2. Індекс покриття торгівлі (вартісна частка експорту/імпорту, покрита нетарифними обмеженнями у загальному імпорті/експорті)
3. Індекс впливу на ціни (ціна світового ринку/ціна внутрішнього ринку)
Кількісні методи:
Види квот:
1. За напрямком:
- Експортні
- Імпортні
2. За споживанням:
- Глобальні
- Індивідуальна.
|
|
(ГРАФІК)
Плюси квот:
- При введенні квоти виникає гарантія, що імпорт не перевищить експорт.
- Квота більш гнучка (мито змінює держава)
Мінуси квот:
- обмеження цін конкурентів => монополія
- можливість використання адмін. ресурсу
- Квоти ліквідовуються
Ліцензії – дозвіл на здійснення експорт/імпорт операцій країн, що розвиваються.
Форми:
1. Разові (протягом 1 року 1 раз)
2. Генеральна (обмежений час, необмежена кількість)
3. Глобальна (обмежений час, необмежена кількість, необмежений регіон)
4. Автоматична це ліцензія, що видається на запит експортера/імпортера автоматично, тобто у всіх випадках, що не суперечать чинному законодавству, а процес отримання ліцензії максимально спрощено.
Механізм розподілу ліцензій:
1. Аукціон (конкурсна основа)
2. Система явних переваг (закріплює існуючий стан на ринку)
3. Розподіл на поза ціновій основі
Добровільне обмеження експорту - кількісне обмеження експорту з боку експортера:
«Обмежування ділової практики»
Негативний вплив на країну-імпортера => скорочення імпорту => збільшення внутрішньої ціни => ще більші витрати ніж від квот.
Приховані методи:
1. Внутрішні податки і збори: акцизи, протекціоністський захист…
2. Політика в межах державних закупівель: держава може зобов’язувати купляти тільки національну продукцію.
3. Вимоги до вмісту компонентів в країнах, що розвиваються
4. Технічні бар’єри (адміністративні правила, стандарти, санітарно-гігієнічні норми)
Фінансові методи:
1. Зниження вартості товарів, що експортуються
Субсидії – грошова виплата на підтримку експорту.
1. За напрямками:
· Експортна
· Внутрішні (товари, що конкурують з імпортом)
2. За формою надання
· Пряма (виплата експортеру)
· Непряма (пільгові податки, кредити)
Парадокс Метцера: використання експортних може призвести не до збільшення внутрішніх цін, а до їх зниження в результаті падіння світових цін (попит не еластичний)
Для використання субсидій потрібне законодавче добро для цих витрат.
Форми експортних кредитів:
|
|
- Субсидовані кредити національним експортерам
- Державні кредити іноземним імпортерам, якщо вони будуть купляти нашу продукцію (зв’язні кредити)
- Страхування кредитних ризиків державою.
Експортно-кредитна група – представники в межах країн (урядів) ЩЕСР
Бернський союз – міжнародний союз страхування кредитів і інвестицій (короткострокові кредити)
Демпінг – продаж товарів за кордоном по нижчих цінах ніж на внутрішньому ринку.
Джерела демпінгу:
- Джерела самих фірм
- Держава.
Форми демпінгу:
1. Спорадичний (епізодичний продаж надлишків товарів за зниженими цінами)
2. Навмисний (тимчасове, спеціальне зниження цін для витіснення конкурентів з ринку і встановлення монопольних цін)
3. Постійний (постійний продаж за нижчими цінами)
4. Зворотний (завищення ціни на експортну продукцію)
5. Взаємний (2 країни торгують за зниженими цінами за домовленістю).
Умови виникнення демпінгу:
1. Різниця еластичності попиту на товар на внутрішньому і зовнішньому ринку.
2. Ситуація недосконалої конкуренції
3. Сегментованість ринку
Міжнародні картелі – монопольні об’єднання експортерів, які створюють контроль за обсягами виробництва і дискутують ціни.
Чим нижча еластичність => тим більший дохід
Оптимальна надбавка на Р до картелю:
Т = С/d – S0(1-C), де
С – частка продажу картелю на світовому ринку
d – Еластичність світового попиту на даний продукт
S0 – еластичність поставок продукту з альтернативних картелю джерел.
Економічні санкції – картельна форма державних обмежень.
Обмеження:
- Ембарго
- Економічна автокара
- Економічні санкції.