ТЕМА 8: Особливості торгівлі послугами

1. Поняття послуг та їхня класифікація

2. Особливості світового ринку послуг

1. Поняття послуг та їхня класифікація

Послуга представляє собою нематеріальний товар, результатом якої є певна діяльність. Послуга має певні відмінності від товару - 1)невидимість, 2)нерозривність виробництва і споживання, 3)неоднорідність та мінливість якості. 4)нездатність до зберігання, 5)нематеріальність (неосязаемость).

Дуже довго послуги в переважній більшості були товарами, що не торгуються, за виключенням транспорту, зв’язку, туризму, тобто традиційних послуг.

ВВП розвинених країн на 60-70% складається з послуг. На світовому ринку послуги складають ¼ світового експорту та біля 40% експорту розвинених країн.

Із розвитком НТП все більша кількість видів послуг виходить на світовий ринок – банківські, будівельні, індивідуальні, консультативні тощо.

Міжнародна торгівля послугами має свою специфіку:

· оскільки послуги виробляються і споживаються одночасно і не підлягають зберіганню – необхідна присутність за кордоном безпосередніх виробників послуг або іноземних споживачів в країні надання послуг;

· послуги не підлягають митному контролю,

· не всі види послуг можуть бути залучені до міжнародного обміну – комунальні послуги.

Класифікація послуг становить досить серйозну проблему, яка має потребує свого вирішення. Так, на сьогодні існує цілий ряд статистичних систем та класифікацій послуг (часто непорівнянних між собою), зокрема: Керівництво з платіжного балансу (п'яте видання МВФ), класифікація торгівлі послугами ОЕСР та Євростату, Система національних рахунків 1993 року, Класифікація основних продуктів ООН, Класифікація послуг СОТ тощо, які тою або іншою мірою впливають на якість обробки статистичного обліку послуг, що надходять до міжнародного обігу. Але класифікаційна схема СОТ, яка налічує 155 видів послуг та розділена на 12 основних розділів, на наш погляд, в цей час посідає все ж центральне місце.

В генеральній угоді з торгівлі послуг визначення послуг не існує, але використовується спеціальний класифікатор, який нараховує 160 видів послуг, що згруповані за такими розділами:

1) ділові послуги – 46 видів, деловые услуги (46 видов);

2) послуги зв’язку – 25 видів, услуги связи (25);

3) будівництво та інжиніринг – 5 видів, строительство и инженеринг (5);

4) дистриб’юторські послуги – 5, дистрибьюторские услуги (5);

5) загальноосвітні послуги – 5, общеобразовательские услуги (5);

6) послуги з оточуючого середовища – 4, услуги по окружающей среде (4);

7) фінансові послуги, включаючи страхування – 17, финансовые услуги, включая страхование (17);

8) послуги з охорони здоров’я та соціальні – 4, услуги по охране здоровья и социальные (4);

9) організація дозвілля, культури та спороту – 5, организация досуга, культуры и спорта (5);

10) транспорт – 33, транспорт (33);

11) інші види. прочие услуги.

СОТ виділяє такі види послуг (у відповідністю з місцем присутності суб’єкта):

- поставка послуг через кордон (трансгранична торгівля), коли торгівля переміщується з однієї території на іншу – транспорт, радіостанції, супутники зв’язку. Перетинає кордон сама послуга, а не її постачальник бо споживач;

- переміщення споживача в країну їхнього виробництва (туризм, освіта. Медицина);

- тимчасове переміщення за кордон фізичної особи-постачальника послуг (консультанти, інженери, лікарі, спортсмени, артисти);

- комерційна присутність постачальника послуг на території іншої країни (банківська справа, страхування, аудиторські послуги, реклама тощо).

У відповідності з класифікацією МВФ послуги діляться на 11 груп (і на підгрупи):

· транспорт (вантажний, пасажирський)

· поїздки (ділові, особисті)

· зв'язок (почтовий, кур’єрський, телефонний),

· будівництво,

· страхування (ризиків, особисте),

· фінансові послуги (між резидентами та нерезидентами, брокерські, обмін валют),

· комп’ютерні та інформаційні послуги,

· роялті та інші ліцензійні платежі,

· інші бізнес-послуги (посередництво, лізинг, правові, рекламні),

· особисті, культурні та рекреаційні послуги (аудіовізуальні, виставки, заходи),

· урядові послуги.

Класифікація в залежності від поведінки суб’єктів (споживача і виробника) – включає не тільки безпосередньо послуги, а й рух факторів:

	Споживач не переміщується	Споживач переміщується
Виробник не переміщується	Транспорт, комп’ютерні й інформаційні	Подорожі, освіта і медичні послуги
Виробник переміщується	ПІІ, тимчасова трудова міграція	Подорожі в треті країни, організо-вані фірмами-нерезидентами

 

2. Особливості світового ринку послуг

Регулювання міжнародного обміну послугами є складнішим, ніж обміну товарами – вимагає не тільки вільного переміщення товарів та свободи валютного обігу, а й:

· сприятливого режиму руху інвестицій для створення за кордоном постійних представництв,

· та для репатріації капіталів, зароблених за кордоном;

· для здійснення за кордоном банківського та страхового бізнесу необхідний доступ до певних сфер діяльності,

· вільне переміщення осіб (туризм) тощо.

Для ефективного надання послуг на міжнародному рівні необхідно забезпечити також свободу платежів та інвестицій, вільного переміщення робочої сили.

Значні обмеження для іноземців. – інтеграція в сфері послуг відстає від товарного обміну. Певні сектори національних ринків залишаються не повністю відкритими для нерезидентів.

Держави здійснюють більш високий рівень контролю за підприємницькою діяльністю в сфері послуг, особливо високопрофесійних (наприклад, лікарняних), послуг, що вимагають в інтересах споживачів особливого рівня надійності (банкіські, страхові, транспортні тощо).

Здійснюють протекціоністську політику більш високу:

1) обмежують присутність іноземного капіталу;

2) забороняють участь іноземних компаній в окремих секторах національної економіки (телебачення, радіо, телекомунікації, банкіська та страхова діяльність, внутрішній транспорт);

3) забороняють працю іноземців на деяких національних підприємствах;

4) забороняють допуск іноземних спеціалістів до певних професій (органи правосуддя, внутрішніх справ), і через проходження курсу навчання в національних ВНЗ (лікарі, адвокати тощо).

Протягом останніх трьох десятиліть ХХ ст. обсяг світового експорту послуг збільшився у 22 рази і продовжує зростати. За статистикою ЮНКТАД, частка комерційних послуг у світовій торгівлі в 1980 р. становила 16,2%, у 2001 – 19,4%, в 2007 – 19,8%.

Обсяг світового експорту послуг в 2006 – 2 755 млрд., в 2007 склав 3 290 млрд.дол., зрісши за рік на 19%. за 9 років – подвоєння (1994 - 1,1 трлн., 1997 - 1,1*1,3=1,43 трлн., 2006 – 2,755 трлн.,).

Ринок послуг зростає темпами, що випереджають темпи зростання товарного ринку. Світовий ринок послуг розвивається більш динамічно, ніж інші сегменти світового ринку, що пов’язано з ростом сфери послуг у країнах світу, а також із процесами лібералізації, розширенням відкритості національних економік, інтенсивністю потоків інвестицій та посиленням глобалізації світової економіки.

Причини такого зростання дуже різноманітні. (1) Різке зниження транспортних витрат збільшило мобільність виробників та споживачів послуг; (2) нові форми та засоби супутникового зв'язку та відеотехніки у деяких випадках дозволяють зовсім відмовитись від особистого контакту продавця з покупцем. (3) Технологічний прогрес підвищив попит на ті послуги, які раніше мали товарну форму.

Але спеціалісти вважають, що абсолютна величина суми послуг, яка відображена у статистикою, МВФ є заниженою у порівнянні з реальною величиною. Заниженими здаються розрахунки доходів бізнесменів, туристів, дипломатів та студентів, які перебувають за кордоном. Дуже важко розрахувати величину заробітної плати, яка виплачується іноземним робітникам, і переводиться ними назад у країну перебування. Трудність пов’язана із тим, що як правило послуги надаються у комплекті з товарами. Причому вартість послуги часто складає значну частку ціни товару. Часто послуги фігурують у внутрішньо-фірмовому обміні. В такому випадку визначити їх вартість майже неможливо, оскільки на ці види послуг взагалі немає ринку. В деяких випадках відокремлення послуги від товару виявляється неможливим (наприклад, лікування хворого за допомогою ліків). Із статистичного обліку «випадають» доходи за банківськими та страховими операціями, якщо вони реінвестовані в тій же країні, в якій були отримані.

Сфері послуг властиві такі особливості, як:

· високий динамізм,

· територіальна сегментація і локальний характер,

· висока швидкість обороту капіталу,

· вища норма прибутку і

· відносно коротші строки окупності інвестицій в порівнянні з багатьма “товарними” секторами виробництва.

В структурі торгівлі послугами домінують три основні групи: приблизно 23% доводиться на транспортні послуги (частка практично стала з тенденцією до незначного падіння), ще 26% складають подорожі (з тенденцією до падіння), решта 51% припадає на інші комерційні послуги, частка яких останнім часом швидко зростає.

Це, перш за все, стосується таких нових складових сектору послуг, як інформаційні, бізнес-послуги, аутсорсінг та офшорінг.

Сталою тенденцією є зростання частки туристичних послуг, але найдинамічніше розвивається міжнародна торгівля діловими послугами, у т.ч. управлінськими, професійними, банківськими, страховими, аудиторськими, що складає до 2/5 всієї торгівлі послугами.

Географічний розподіл торгівлі послугами, які надаються окремими країнами, дуже нерівномірний на користь розвинених країн.

Головну роль в міжнародному обміні послугами відіграють індустріально розвинені країни. При цьому лише на чотири країни: США, Францію, Німеччину та Велику Британію – припадає близько 34,5% усього світового експорту послуг. Це пов’язано з тим, що ці країни перейшли до постіндустріальної моделі розвитку, в якій домінує сектор послуг, а також з ростом пропозиції нових послуг. Для цих країн характерне зростання експорту фінансових, інформаційних і ділових послуг.

Дослідження показало, що тенденція зростання міжнародної торгівлі послугами прямо пов'язана з іноземними інвестиціями. Велику роль у цьому відіграють транснаціональні корпорації й банки, які диверсифікують свою діяльність, стимулюють надходження до країни нових технологій, методів управління і маркетингу тощо.

Подальші темпи розвитку міжнародного туризму і транспорту, ділових та інших видів послуг є прямо пов'язаними з доступом до інформації та мереж її розподілу.

Розширення позицій та структурне ускладнення сфери послуг - фактори:

· НТР – на основі комп’ютеризації, інформаційних технологій, нових засобів комунікації 1)виникли нові послуги, 2)оновлюються традиційні види, 3)підвищуються якісні показники обслуговування, 4)знімаються технічні перешкоди для передачі багатьох послуг,

· лібералізація зовнішньоекономічних операцій,

· великомасштабна структурно-технологічна перебудова матеріального виробництва в розвинених країнах – зросли потреби компаній у високоякісних ділових послугах, - 50-80% приросту послуг забезпечується сферою виробництва,

· «екстерналізація» послуг – виділення із структури великих фірм непрофільних підрозділів, які спеціалізувалися на послугах, а також виділення у самостійні сфери спеціалізації операцій, які були складовими домогосподарств.

· розширення попиту на послуги у домогосподарств – збільшення частки витрат на послуги у структурі витрат домогосподарств.

Роль послуг в економіці країни можна оцінити за допомогою індексу, розрахованого як відношення частки експорту товарів до частки експорту послуг у ВВП країни. Чим менший цей індекс, тим більше значення мають послуги.

Міжнародно-правове регулювання ринка послуг має такі особливості:

· перший багатосторонній досвід регулювання торгівлі послугами характеризувалися фрагментарністю (не всі питання регулюються), секторальністю (особливості за галузями) та інституціоналізацією (є відповідні міжнародні організації).

З торгівлі послугами першими для регулювання стали транспорт і зв'язок. І до сьогодні ці сектори є найбільш детально врегульованими, незважаючи на прийняття ГАТС в 1994.

· найбільші успіхи в міжнародному регулюванні були досягнуті на регіональному рівні – ЄС (спільний ринок послуг, 1993); в межах ОЕСР за обмеженою кількістю послуг та не до всіх держав; в НАФТА теж із рядом виключень;

· багато питань міжнародної торгівлі послугами (залізничні та річкові перевезення; трубопровідний транспорт; міграція робочої сили – режим допуску; транзит та ін.) реально продовжують вирішуватися в двосторонньому порядку (із вузькою кількістю безпосередньо залучених країн);

· низька уніфікація норм національних правових систем, хоча якраз в секторі послуг потреба у виборі права, яке буде використовуватися, а отже і уніфікація, більш важливі, ніж в торгівлі послугами;

· парадоксальним є те, що у відповідності із статутом МВФ будь-які трансфери та платежі за поточними операціями не можуть бути обмежені між країнами, які дотримуються режиму валютної конвертації, самі ж послуги так універсально не лібералізовані.

Не всі види послуг в рівній мірі підпадають під конкретне регулювання в межах ГАТС.

На відміну від постачання товару між країнами, постачання послуг (відповідно до ГАТС) означає те тільки її продаж, а й 1)виробництво, 2)розподіл, 3)маркетинг, 4)продаж і 5)доставку (тобто весь комплекс процедури послуги (послуга – це одночасне виробництво і споживання об’єкту за допомогою матеріальних носіїв або без них).

Якщо в межах ГАТТ в цілому закріплений преференційний режим по відношенню до країн, що розвиваються, то ГАТС такого режиму не передбачає, тобто діє формально та недиференційовано до всіх країн-учасниць. Проте в ряді статей є положення рекомендаційного характеру про полегшення для країн, що розвиваються, доступу до галузей та способам надання послуг. Є також положення про спеціальний пріоритет для найменш розвинених країн.